Апофеоз війни
(18+)
Кругом убіленії сонцем черепи - насліддя Тимуридів, Від зграй стерв'ятників і круків в небі чорно, Із висушених спекою кісток Смерть склала піраміду, Лунають, наче дзвони, в повітрі страх й прокльони. Бридкий й жахливий апофеоз війни- Найгірша й найбезумніша із кар земних. В гримасі череп щириться, з верхівки котячись на дно - Його колись пробила зброї сталь - Таким страшним й жорстоким є Війни оскал, Хто правий, а хто винний - смерті все одно! А над пустелею розносить вітер мудрості луну: - Дивися на картини класиків, Володар чи Конунг, Перш ніж правиці помахом Ти нову розпочнеш війну! Апофеоз війни - картина намальована російським художником Верещагіним Тимуриди - династія правителів в Азії, заснована Тамерланом, інше ім'я Тимур Ланг - Залізний хромець Щиритися - оскалювати зуби
2021-02-18 06:26:52
3
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Andrii Katiuzhynskyi
Що правда - те правда!
Відповісти
2021-02-18 07:38:17
Подобається
Andrii Katiuzhynskyi
Дякую за зауваження!
Відповісти
2021-02-18 08:47:11
Подобається
Схожі вірші
Всі
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4546
Тени собственного сердца ...
Глубокой ночью в тишине , Как млечные пути горели свечи Их огонек горел во тьме Скрывая тайны сердца человечьи Тенями прошлого унося яркий свет, На языке горело пламя вспоминания Из памяти оствавив только след Потухших пепла чувств одного созерцания .. И лишь полны отчаяния глаза Остались морем слёзного раскаяния .. Об том ,что не забудешь некогда Ошибки сделанных ,когда то лишь случайностью ... Прекрасных звёзд на небе уголков, Когда хотелось быть ранимым Сломать себя от бури горечи долгов, Которых прятал от своих любимых И каждый вздох ,что вдруг не смог, Раскрыть все страхи угнетения В тени ночей под всхлип с дождём Укрыв опять себя жалким замком мгновения. 🎶🎧🎶 💫Demons ~Alec Benjamin 🖤
39
9
1538