Роздивляючись залишки щезлої культури
Andrii Katiuzhynskyi
І небо не впаде на землю, І час свій хід, звичайно ж, не зупинить; Все, як завжди, залишиться буденним Під світу сього давнього склепінням... В одному тільки можна бути певним - Своєї мудрості вже не повідають нам Древні.
2021-03-04 06:08:59
7
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Velles
Так и есть. Хотя и жаль, что нельзя точно понять, как в те времена было на самом деле.
Відповісти
2021-03-04 06:11:57
Подобається
Andrii Katiuzhynskyi
@Velles Действительно, очень жаль!
Відповісти
2021-03-04 06:13:11
1
Інші вірші поета
Прихід весни Вечірні квіти Остання битва Я сонця роздивлявся схід над лукою
Інші поети
Valour And Faith
@Valour_And_Faith
Vitalisa
@Vitalisa
Схожі вірші
Всі
Я тебе по-справжньому кохала...
Вікторія Тодавчич
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
1356
Мої слова
Ай
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
4054