Роздивляючись залишки щезлої культури
Andrii Katiuzhynskyi
І небо не впаде на землю, І час свій хід, звичайно ж, не зупинить; Все, як завжди, залишиться буденним Під світу сього давнього склепінням... В одному тільки можна бути певним - Своєї мудрості вже не повідають нам Древні.
2021-03-04 06:08:59
7
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Velles
Так и есть. Хотя и жаль, что нельзя точно понять, как в те времена было на самом деле.
Відповісти
2021-03-04 06:11:57
Подобається
Andrii Katiuzhynskyi
@Velles Действительно, очень жаль!
Відповісти
2021-03-04 06:13:11
1
Інші вірші поета
Сага про Олафа Японська легенда про повернення сонця The moon sonata Літній день на дачі
Інші поети
Ruqayyah Jkh
@Outcast_Writer
Схожі вірші
Всі
" Вздох неба "
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Я теряю себя , как птица в полете Каждый вздох облегчения , Когда вижу неба закат Мне плохо , когда не дотронуться К твоим обьятьям свободно , Но я знаю, что ты не услышишь , Мой вслип слёз из-за окна ... За глубиной туч темного неба Ранее, чем ты уже вспомнишь И подумаешь, как я скучаю , Скрою всю грусть.тишиной ... Может быть сердца стук угнетает И воздух из лёгких рвется волной Но ритм одной песни будет на память , Тех последних слов ветра холодов ... Пока не угаснет горизонт пламя Последнего огня без тебя , Багры унесут строки мгновенно Без следа раньше тепла ... P.s: Грусть неба скрывает больше чем мы думаем ...✨💫✨ 🎶 Where's My Love ~ SYML 🎶
39
4
3323
Мої слова
Ай
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
5281