Роздивляючись залишки щезлої культури
Andrii Katiuzhynskyi
І небо не впаде на землю, І час свій хід, звичайно ж, не зупинить; Все, як завжди, залишиться буденним Під світу сього давнього склепінням... В одному тільки можна бути певним - Своєї мудрості вже не повідають нам Древні.
2021-03-04 06:08:59
7
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Velles
Так и есть. Хотя и жаль, что нельзя точно понять, как в те времена было на самом деле.
Відповісти
2021-03-04 06:11:57
Подобається
Andrii Katiuzhynskyi
@Velles Действительно, очень жаль!
Відповісти
2021-03-04 06:13:11
1
Інші вірші поета
Лягають важко під перо рядочки Турбує нас: що ми по собі лишим Думка-птах Розвіється минуле, наче дим
Інші поети
Jennifer
@Amber_lilly
Samiun Mizan Sakkhor
@Samiun_Mizan_0565
Схожі вірші
Всі
Намалюю
Вікторія Тодавчич
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
1656
Мої слова
Ай
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
84
0
3836