Роздум
Andrii Katiuzhynskyi
Води не зачерпнеш в дірявий кошик, Буття не перепишеш, наче зошит. Не відростити зламаної гілки, Не повернути відлетілий спів сопілки. Натішитись не встигнеш водограєм, І згасла зірка знову не засяє... Хай дивиться життя на тебе змієм- Ніколи в ньому не втрачай надії.
2020-09-08 04:29:36
5
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Velles
Надежда странное чувство. Оно даёт нам силы не опускать руки, но при этом иногда удерживает на месте. Когда надеешься, то ждёшь, а когда ждёшь - отказываешься идти вперёд. Но и без надежды многое теряет смысл. Наверное мудрость это способность различить когда стоит надеятся до последнего, а когда пора отпустить ситуацию.
Відповісти
2020-11-21 20:22:01
Подобається
Інші вірші поета
Чаші Всевишнього Півмісяць в небі В осіннім небі запалали зірки Вечірня симфонія
Інші поети
Leno4eek
@Leno4eek
Plume Akwmarine
@plume_akwmarine
Схожі вірші
Всі
Тишина ночного неба
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
46
44
4115
Намалюю
Вікторія Тодавчич
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
3290