Мрії дитинства
Себе маленьким хлопцем пам'ятаю: Зелені луки, на траві роса, Лежу - розкинув руки - подумки літаю І мрію, роздивлючись безмежні небеса. Що ж видивлявся я в просторах голубіні: Можливо, вабив швидких літаків політ, А може - істини дитячі відкривав глибинні Чи мріяв про якійсь казковий світ? Що бачив у казках дитинства - не згадаю, Та чомсь дитинство саме вабить нас; Що ж я шукав далеко там за небокраєм, Можливо те, що не знайшов малий Тарас? Хто ж зараз я: шукач пригод чи мрійник, Чи просто прагну до світів потрапить кращих? Та тільки час фантазію спинить чи спінить, І доведе: людина я або ледащо.
2020-10-21 04:51:17
1
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Andrii Katiuzhynskyi
Дякую за комент, виправив.
Відповісти
2020-10-22 06:52:57
Подобається
Схожі вірші
Всі
У серці...
Я думками завжди з тобою, Ім'я твоє шепочу уві сні. Як добре, що тою любов'ю, Я буду зігріт навесні. Колись я кохався з журбою, Всі враження їй віддавав. Проте, нагороджений долею, У серці тебе я сховав. І швидко темрява зникла, Зростало в моїй душі світло. Так швидко надія розквітла, Прийшло в життя наше літо. Я марю тобою кожну годину, За тебе і щастя своє я віддам. Для мене ти світ, ти - родина, І буду любити наперекір літам.
107
16
9701
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
1999