Син хаосу

Andrii Katiuzhynskyi

Ні чорні ідоли, ані прийдешні тіні Тобі уже не зможуть помогти; Заплутався ти в злобі, мов у павутинні - В душі вже зерна ненависті встигли прорости. Ціни такої вимагає абсолютна влада, Нехай ти й був лише халиф на час, Та коло ніг твоїх лягли зірок плеяди, І втратив ти перелік всіх здобутих царств. Тобі служили міріади душ та духів, З тобою найсильніші рахувалися боги, На трон всадили злоба і розруха, І став ти Батьком смутку і туги. Здавалось: взяв ти за дружину Вічність, А Безкінечність - стала названа сестра; І не лякала навіть Хаотичність, Та не чекав ти ніж у спину від Добра. Армади ельфів, сонми білих магів, Полки істот невіданих і Сірий магістрат Пішли війною і підняли проти тебе стяги - Твої розбивши армії біля Одвічних врат. І полонивши гордого царя Пітьми- Його скрутили путами в В'язниці Часу. Так Вічний морок жартує з власними дітьми - На мить дарує міць і забира одразу. Тепер - володар ти утрачених амбіцій, І на вівтар кривавих жертв ніхто не покладе; Але ночами довгими не раз іще насниться - Те, як Володар Темряви війська у бій веде.

2020-09-06 05:47:00

6

1

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (1)

Velles

Вроде бы и придуманная сказка, но с глубоким смыслом. Власть - это большая ответственность к которой стремятся многие, но справляются единицы. Увы.

Відповісти

2020-11-21 20:36:28

Подобається

Схожі вірші

Всі

La lune

Nadine Tikhonovitch

Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!

49

14

1135

Впізнай себе...

Вікторія Тодавчич

Впізнай себе в моїх словах , Що виливаються в пісні. Ти знову є в моїх віршах . Я їх присвячую тобі. Всі погляди твої ласкаві, Я все змалюю у віршах. Тихенько ,щоб вони не знали До тебе я прийду у снах. Коли у дзеркало поглянеш А там побачиш лиш мене. Знов вірші всі мої згадаеш, І знов впізнаеш там себе. І в день Святого Валентина, Ми стали друзями с тобою. Нехай зупинится хвилина, Я розлучилася з журбою....

43

7

1521