Некласичний сонет
Andrii Katiuzhynskyi
Десь в лісі пташка заспіває - І смуток втопить річки течія; Знов несподівано лице твоє згадаю, І все вернеться на круги своя. Твій образ світлий і жаданий При спогаді не принесе вже біль, І хоч для мене - він гість незваний, Та не віддам його я на поталу Літі злій. Я не прошу тебе у мріях прилітати, Та дивним чином, мов по вигадці чиїй, Коли сумую чи лягаю спати - Ти виникаєш в пам'яті моїй. Минає, плине швидко Час, Але любов не завжди відпускає нас. Літа - ріка забвіння в грецькій міфології.
2020-11-11 06:34:39
9
8
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (8)
Andrii Katiuzhynskyi
@Veil Дуже дякую Вам, це завжди приємно, коли комусь подобаються написані тобою вірші!
Відповісти
2020-11-11 10:41:30
1
Andrii Katiuzhynskyi
Літа, російською Лета - ріка забвіння в грецькій міфології, пояснення допишу
Відповісти
2020-11-11 14:17:29
Подобається
Andrii Katiuzhynskyi
Є такий вираз: канути в Літу - щезнути, стати забутим
Відповісти
2020-11-11 14:20:35
Подобається
Інші вірші поета
Чому все відбулося саме так? Відкинь назавжди будь-яку залежність Один ранок зі шкільного життя Воїн-час
Інші поети
Solo Frau
@frausolo
ami
@sourami
Схожі вірші
Всі
Question 1?/Вопрос 1?
shadowlinxxx morgan
The girl that questions everything,is a girl that needs many answers.She wanders the earth trying to find the person that can answer her many queries.Everthing she writes has a hidden question that makes her heart ache and her head hurt.She spends days writing sad story's that she forgets her sad life.Shes in a painful story that never ends,she's in a story that writes itself.The pages in the book were filled ever so easy,because her heart wrote it for her.She spent her life being afraid,that's what made it so boring.Finding her passion was easy,but fulfilling it was the hardest part of all.Her writing may be boring and sad,but it's what keeps her sane. "She had all the questions in the word,and he had all the answers." Lillian xx
45
8
3612
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
1539