Некласичний сонет
Десь в лісі пташка заспіває -
І смуток втопить річки течія;
Знов несподівано лице твоє згадаю,
І все вернеться на круги своя.
Твій образ світлий і жаданий
При спогаді не принесе вже біль,
І хоч для мене - він гість незваний,
Та не віддам його я на поталу Літі злій.
Я не прошу тебе у мріях прилітати,
Та дивним чином, мов по вигадці чиїй,
Коли сумую чи лягаю спати -
Ти виникаєш в пам'яті моїй.
Минає, плине швидко Час,
Але любов не завжди відпускає нас.
Літа - ріка забвіння в грецькій міфології.
2020-11-11 06:34:39
9
8