Некласичний сонет
Десь в лісі пташка заспіває - І смуток втопить річки течія; Знов несподівано лице твоє згадаю, І все вернеться на круги своя. Твій образ світлий і жаданий При спогаді не принесе вже біль, І хоч для мене - він гість незваний, Та не віддам його я на поталу Літі злій. Я не прошу тебе у мріях прилітати, Та дивним чином, мов по вигадці чиїй, Коли сумую чи лягаю спати - Ти виникаєш в пам'яті моїй. Минає, плине швидко Час, Але любов не завжди відпускає нас. Літа - ріка забвіння в грецькій міфології.
2020-11-11 06:34:39
9
8
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (8)
Andrii Katiuzhynskyi
@Veil Дуже дякую Вам, це завжди приємно, коли комусь подобаються написані тобою вірші!
Відповісти
2020-11-11 10:41:30
1
Andrii Katiuzhynskyi
Літа, російською Лета - ріка забвіння в грецькій міфології, пояснення допишу
Відповісти
2020-11-11 14:17:29
Подобається
Andrii Katiuzhynskyi
Є такий вираз: канути в Літу - щезнути, стати забутим
Відповісти
2020-11-11 14:20:35
Подобається
Схожі вірші
Всі
Я і ніч
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
12437
Я граю лише уві снах...
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
25
4941