Капризи осені
Andrii Katiuzhynskyi
Весь ранок вітер злий й сварливий З тополь, акацій листя обривав, Осінній дощ: набридливий, мінливий Малюнки на асфальті малював. Від бурі вигиналися дерева, Тягуче схлипувала хвіртка за вікном, А темна хмара - аж свинцево-металева - Дрімоту сіяла, вкривала землю сном. Та раптом промінь темряву прорізав - Останній сонце слало свій привіт, Життя даючи новому ескізу, Цілком і повністю змінивши божий світ: Бузкові стали хмари горизонту, Ожили сосни в сяйві золотім, Багряні клени і берези жовті Кивали радісно осінній теплоті.
2020-12-10 06:39:37
3
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Andrii Katiuzhynskyi
Дякую, я дуже ціную Вашу думку!
Відповісти
2020-12-10 08:32:43
Подобається
Інші вірші поета
Хлопчик із санчатами Чому все відбулося саме так? Ніхто не зна людської сили меж Вечірні квіти
Інші поети
bas_mala
@bas_mala
Plzdrinkmypapaaa
@Plzdrinkmypapaaa
Схожі вірші
Всі
Моє диво
Фαйղα Եօթթí #AР #FN
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
46
5
1996
Закат декабря
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
В сердце бьёт в бешенстве пульс, Остановить его нечем й боюсь В груди разгорается тёплый огонь , Что пламенем рушит спокойствие й фантазии снов... В личном пространстве сшибает мосты, Наши глубины сжимая в пути Стали с личной ближе наш мир, Вера в чувство пораждая искры Воля свободы кречит только внутри, Больше не сможет затронуть мыслей синевы, Небо в далёком закате зовёт за собой, Где можно побыть с тишиной лишь одной ... Не стоит тревожить прекрасный момент , Тебя не хватает очень со всем В рассвете остался твой запах кофе с утра, Грусть поглотила весь разум струна, Под холод оттенка вновь декабря , Узоры яркого солнца с собой уводя ...
35
4
2232