Капризи осені
Andrii Katiuzhynskyi
Весь ранок вітер злий й сварливий З тополь, акацій листя обривав, Осінній дощ: набридливий, мінливий Малюнки на асфальті малював. Від бурі вигиналися дерева, Тягуче схлипувала хвіртка за вікном, А темна хмара - аж свинцево-металева - Дрімоту сіяла, вкривала землю сном. Та раптом промінь темряву прорізав - Останній сонце слало свій привіт, Життя даючи новому ескізу, Цілком і повністю змінивши божий світ: Бузкові стали хмари горизонту, Ожили сосни в сяйві золотім, Багряні клени і берези жовті Кивали радісно осінній теплоті.
2020-12-10 06:39:37
3
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Andrii Katiuzhynskyi
Дякую, я дуже ціную Вашу думку!
Відповісти
2020-12-10 08:32:43
Подобається
Інші вірші поета
То добре, що твій дім є чаша повна Храм забвіння Прихід весни Всесвіт звертається промовами різноголосими
Інші поети
Sneha Das
@curiousdreamer
Схожі вірші
Всі
Моє диво
Фαйղα Եօթթí #AР #FN
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
46
5
1277
Намалюю
Вікторія Тодавчич
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
1706