Капризи осені
Весь ранок вітер злий й сварливий З тополь, акацій листя обривав, Осінній дощ: набридливий, мінливий Малюнки на асфальті малював. Від бурі вигиналися дерева, Тягуче схлипувала хвіртка за вікном, А темна хмара - аж свинцево-металева - Дрімоту сіяла, вкривала землю сном. Та раптом промінь темряву прорізав - Останній сонце слало свій привіт, Життя даючи новому ескізу, Цілком і повністю змінивши божий світ: Бузкові стали хмари горизонту, Ожили сосни в сяйві золотім, Багряні клени і берези жовті Кивали радісно осінній теплоті.
2020-12-10 06:39:37
3
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Andrii Katiuzhynskyi
Дякую, я дуже ціную Вашу думку!
Відповісти
2020-12-10 08:32:43
Подобається
Схожі вірші
Всі
Темнота теней ночи ...
Пусто стало без границы Ночь взошла забрав луч дня Темны улицы, как тишины темницы , Освещает только свет одного фонаря ... Покров одеяла ночи вкрыто небо В далеке не страшны мне тени ветвей И не будоражит больше холод ветра , Что касается руками глубины очей ... Бурю льда он не приносит Темнота стала привычна мне Звук сверчков не веет грустью Больше ничего бояться нет... Свет от звёзд полны свеченьем Они стали снов мечты путей Для того , кто вдруг заблудит И поддастся темноте своей ...
44
13
1526
Пора нахлынувших надежд
Устаю сегодня рано Без кошмаров и тревог, День начну без одеяла Улыбаясь небу полных облоков Обниму своего друга , Что на подоконнике взгруснул , Прошептав ,что скоро лето дружно , Обязательно к нам в гости сможет заглянуть. С ним и множество событий Впереди ждёт только смех , Разве можно одним мигом Передать всю радость от поры нахлынувших надежд.
48
11
1395