Маорійська легенда про різні кольори шкіри
Давним-давно минули ці події, Їх пам'ятає сонця бог - Те-Ра; Як відбувалися тоді діла земнії, Манангуї згадає - Велетень-гора: В краях благословенних Хаваїки - Далеких предків втраченій землі, Жили чотири племені великі, Життя безбідне і легке вели. Чоловіки ловили звіра, рибу били, Жінки дітей ростили, вогнище стерегли; Плодів росло навколо понад міру, Вожді племен мир й спокій стерегли. Та раз Тавхірі-матеа - бог вітру грізний Приніс нещастя чорні хмари їм; Звір зник і щезла риба в ріках, Родючі землі вкрились попілом густим. Хінеу-о-те-по ще довго пирувала, Несучи смерть і старим, й молодим, В могутніх силу, в мудрих розум забирала, Лилися крові ріки демоном страшним. Один лиш жрець-тохунга запитав Атуа, Володаря Ао-марама - царства світла: - Чому нас, бог великий, кара не минула? Не дай загинути добра і правди дітям! Та відповів жрецю Атуа гнівно: - І про які добро і правду ти речеш?! Випробування перше ж вас змінило дивно - Насиллю, крові, злу немає меж! - Будь справедливим - вів тохунга далі - Їм просто голод очі застеляв, Ще раз їх випробуй, - слова його лунали: - Та так зроби, щоб голод їх не доконав! Погодився Атуа з цим проханням: - Але останнім буде іспит мій - прорік - Хай кожне плем'я йде у землі дальні, Щоби вогонь вражди між вами зник! Якщо всі стріли вразять одного оленя, То між стрілками свара виникне ураз; Тож дам таке народам я знамення, Хай всі почують в племенах наказ: Я на чотири поділю добу частини, І кожне плем'я матиме свій час: День, ніч, схід, захід - відтепер незмінні, І їх чотири кольори розділять вас. Червоний, чорний, жовтий, білий- Тож кожне плем'я колір має свій; Хай пам'ятають люди, як їх розділили, Це їх утримає від братовбивчих війн!.. Чотири племені по світу розбрелися, Та бачать Атуа великий і Те-Ра: Хто із людей як, де і з ким повівся, І чого в світі більше: кривди чи добра. Хінеу-о-те-по - богиня смерті в міфології маорі
2020-09-26 05:54:44
4
0
Схожі вірші
Всі
Темнота теней ночи ...
Пусто стало без границы Ночь взошла забрав луч дня Темны улицы, как тишины темницы , Освещает только свет одного фонаря ... Покров одеяла ночи вкрыто небо В далеке не страшны мне тени ветвей И не будоражит больше холод ветра , Что касается руками глубины очей ... Бурю льда он не приносит Темнота стала привычна мне Звук сверчков не веет грустью Больше ничего бояться нет... Свет от звёзд полны свеченьем Они стали снов мечты путей Для того , кто вдруг заблудит И поддастся темноте своей ...
44
13
2447
Я граю лише уві снах...
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
25
5844