Снігова королева

Andrii Katiuzhynskyi

Чорняві брови-стріли, погляд крижаний, Лице - гордині маска невблаганна, Як схожа ти на ляльку з порцеляни, Чий зір такий байдужо-неживий. Твої роки - самотності кришталі, Життя твоє - нещастя й болю сплав; Та ось Господь до серця до твого любов поклав - Бо він презрів твої печалі. І серце льодяне кохання розтопило, Байдужості саван назавжди стлів; Коли поет цього вірша зложив - Снігова королева полюбила. Хай та любов, яку ти в серці зачала, Не стане приводом ненависті і зла.

2021-01-14 06:36:22

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (1)

Andrii Katiuzhynskyi

Дякую Вам за добрі, як завжди, слова!

Відповісти

2021-01-15 06:25:07

Подобається

Інші вірші поета

Вогонь цивілізацій Ода Торові Палаючий під променями сонця ліс Літні фарби

Інші поети

Харука Танака

@Shadow_of_flowers

Carla Gaona

@KuroShiro

Vvasabi Sova

@vvasabi_sova

Схожі вірші

Всі

Закат декабря

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

В сердце бьёт в бешенстве пульс, Остановить его нечем й боюсь В груди разгорается тёплый огонь , Что пламенем рушит спокойствие й фантазии снов... В личном пространстве сшибает мосты, Наши глубины сжимая в пути Стали с личной ближе наш мир, Вера в чувство пораждая искры Воля свободы кречит только внутри, Больше не сможет затронуть мыслей синевы, Небо в далёком закате зовёт за собой, Где можно побыть с тишиной лишь одной ... Не стоит тревожить прекрасный момент , Тебя не хватает очень со всем В рассвете остался твой запах кофе с утра, Грусть поглотила весь разум струна, Под холод оттенка вновь декабря , Узоры яркого солнца с собой уводя ...

2711

Я граю лише уві снах...

Nadine Tikhonovitch

Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...

131

6136