Вечір навесні
Блакитне небо бірюзою відливає, Червоний сонця диск розпечений дотлів; Хрущі між вербами у доганялки грають, І соловей почав свій неповторний спів. Вруніють верби, клени і тополі - Ніжно-зеленим кольором милують око; Маленькі козенята стрибають - радіють волі, Несе подрузі здобич бусел довгоногий. Снагу природа життєдайну п'є весною: Все прагне ввись піднятись, прорости - Набратись сили до приходу влади зною, Що незабаром вкриє шаром все товстим. Вруніти - зеленіти Бусел - діал., лелека
2020-10-20 05:32:33
5
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Andrii Katiuzhynskyi
Дякую за коментар!
Відповісти
2020-10-20 05:49:38
Подобається
Схожі вірші
Всі
Темнота теней ночи ...
Пусто стало без границы Ночь взошла забрав луч дня Темны улицы, как тишины темницы , Освещает только свет одного фонаря ... Покров одеяла ночи вкрыто небо В далеке не страшны мне тени ветвей И не будоражит больше холод ветра , Что касается руками глубины очей ... Бурю льда он не приносит Темнота стала привычна мне Звук сверчков не веет грустью Больше ничего бояться нет... Свет от звёзд полны свеченьем Они стали снов мечты путей Для того , кто вдруг заблудит И поддастся темноте своей ...
44
13
1538
Я тебе по-справжньому кохала...
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
1243