Під враженням від репродукції Босха
Andrii Katiuzhynskyi
Мене втомили болю і страждань картини, Мов з пекла, долинають звуки крику й плачу, Так хочеться хоч ненадовго розірвати жаху павутину, Кудись забитися, щоб світу цього не чуть й не бачить. Радію я, що час мінливий й швидкоплинний, І хоч ридають янголи кривавими сльозами, Колись світ зміниться на краще неодмінно І вкриється трояндами, а не шипами.
2021-01-06 05:39:45
6
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Velles
Да, Босх своеобразный художник
Відповісти
2021-01-06 07:46:33
1
Andrii Katiuzhynskyi
@Velles Это точно!
Відповісти
2021-01-06 08:13:12
Подобається
Andrii Katiuzhynskyi
Дякую за коментар!
Відповісти
2021-01-06 09:04:32
Подобається
Інші вірші поета
Сповідь другові Умовна велич людини В житті є сенс під небом Гра не закінчується
Інші поети
Jhordan Ortiz
@jhordan_ortiz
Схожі вірші
Всі
Моє диво
Фαйղα Եօթթí #AР #FN
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
46
5
1239
La lune
Nadine Tikhonovitch
Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!
49
14
1000