Під враженням від репродукції Босха
Andrii Katiuzhynskyi
Мене втомили болю і страждань картини, Мов з пекла, долинають звуки крику й плачу, Так хочеться хоч ненадовго розірвати жаху павутину, Кудись забитися, щоб світу цього не чуть й не бачить. Радію я, що час мінливий й швидкоплинний, І хоч ридають янголи кривавими сльозами, Колись світ зміниться на краще неодмінно І вкриється трояндами, а не шипами.
2021-01-06 05:39:45
6
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Velles
Да, Босх своеобразный художник
Відповісти
2021-01-06 07:46:33
1
Andrii Katiuzhynskyi
@Velles Это точно!
Відповісти
2021-01-06 08:13:12
Подобається
Andrii Katiuzhynskyi
Дякую за коментар!
Відповісти
2021-01-06 09:04:32
Подобається
Інші вірші поета
Вигнанець Як часто бачиться мені вона Маорійська легенда про різні кольори шкіри Весняний етюд
Інші поети
MaggieB
@MaggieB
EmmaGolfild
@EmmaGolfild
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11283
"Письмо ушедших дней"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
44
21
1804