Небесний малюнок
Andrii Katiuzhynskyi
На синім, на блакитнім полотні З рожевих, білих, багряних, жовтих фарб Господь майстерним розчерком пера Малює візерунки неземні. Й нездатний я - людина смертна Малюнки трактувати ці і письмена, Милуюсь тільки - от так дивина: Зенітних акварелей гра на небесах поверхні.
2020-10-13 04:51:09
6
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Andrii Katiuzhynskyi
Дякую, якщо Він даватиме наснаги, то так обов'язково і буде!
Відповісти
2020-10-13 05:21:43
Подобається
Інші вірші поета
Вечір на каналі Night of werewolves Плинність любові Про правильну дорогу в житті
Інші поети
Ava Brown
@avaontiana08
Марія
@Ria_maria_21
Схожі вірші
Всі
Я тебе по-справжньому кохала...
Вікторія Тодавчич
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
1242
Намалюю
Вікторія Тодавчич
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
1673