Літня гроза
Яким беззахисним стає все літньою грозою: Жахливії розкати грому крізь гримлять, Періщить злива - ставши білою стіною, І жовті блискавки раз в раз палахкотять. Від вітру гнуться до землі дерева, Пливе сміття в потоках-ріках за вікном, По шибках лупить град, дахи вражає з неба; Кущі, трава - все ходить ходуном. І небо, наче тьма первинна, чорне- Нема для сонця ні просвіту, ні шпарини, Під водяним бичем усе живеє стогне, Ждучи, коли настане спокою хвилина.
2020-11-09 07:40:09
5
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
Veil
Прекрасний вірш і чудовий пейзаж!
Відповісти
2020-11-09 08:25:51
1
Andrii Katiuzhynskyi
@Veil Дякую за коментар!
Відповісти
2020-11-09 08:34:11
1
Velles
Пока читала слышала и запах грозы и шум дождя. Умеете передать ощущения
Відповісти
2020-11-21 19:24:00
Подобається
Схожі вірші
Всі
Закат декабря
В сердце бьёт в бешенстве пульс, Остановить его нечем й боюсь В груди разгорается тёплый огонь , Что пламенем рушит спокойствие й фантазии снов... В личном пространстве сшибает мосты, Наши глубины сжимая в пути Стали с личной ближе наш мир, Вера в чувство пораждая искры Воля свободы кречит только внутри, Больше не сможет затронуть мыслей синевы, Небо в далёком закате зовёт за собой, Где можно побыть с тишиной лишь одной ... Не стоит тревожить прекрасный момент , Тебя не хватает очень со всем В рассвете остался твой запах кофе с утра, Грусть поглотила весь разум струна, Под холод оттенка вновь декабря , Узоры яркого солнца с собой уводя ...
35
4
1716
Сумую без тебе
Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.
53
39
1773