Три образи відлюдника
Andrii Katiuzhynskyi
Перший образ відлюдника З моментом кожним я стаю мудріше, Люблю послухать, як співає заметіль, Ціную спокій, ціную тишу, Їх часто так не вистачає у житті. Другий образ відлюдника З моментом кожним я стаю слабкіше, Не ставлю пред собою жодної мети, Хоч дух мій сильний, та тіло ледве дише, З тіней-мережив волів би саван я сплести. Третій образ відлюдника З моментом кожним стаю я спокійніше, Мені, як квітці, на весні не зацвісти. Тож хай Господь мене в час смерті не залишить В полоні пристрасті, в полоні самоти.
2020-12-01 07:10:19
4
5
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (5)
Velles
@Andrii Katiuzhynskyi почему? Если что-то невозможно изменить, то разве плохо смотреть на вещи спокойно и с ноткой философии?
Відповісти
2020-12-01 07:25:21
Подобається
Andrii Katiuzhynskyi
@Velles Хотя, возможно, Вы правы!
Відповісти
2020-12-01 07:30:40
1
Andrii Katiuzhynskyi
Щаслива, Ви, людина, вмієте цінувати життя!
Відповісти
2020-12-01 08:26:05
Подобається
Інші вірші поета
Митцеві Зима свою явила першу силу В житті безпечному ми часто забуваваєм... Суботній вечір в Хелнесі
Інші поети
Інга
@troubled_soul
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11283
Моє диво
Фαйղα Եօթթí #AР #FN
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
46
5
1325