Три образи відлюдника
Andrii Katiuzhynskyi
Перший образ відлюдника З моментом кожним я стаю мудріше, Люблю послухать, як співає заметіль, Ціную спокій, ціную тишу, Їх часто так не вистачає у житті. Другий образ відлюдника З моментом кожним я стаю слабкіше, Не ставлю пред собою жодної мети, Хоч дух мій сильний, та тіло ледве дише, З тіней-мережив волів би саван я сплести. Третій образ відлюдника З моментом кожним стаю я спокійніше, Мені, як квітці, на весні не зацвісти. Тож хай Господь мене в час смерті не залишить В полоні пристрасті, в полоні самоти.
2020-12-01 07:10:19
4
5
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (5)
Velles
@Andrii Katiuzhynskyi почему? Если что-то невозможно изменить, то разве плохо смотреть на вещи спокойно и с ноткой философии?
Відповісти
2020-12-01 07:25:21
Подобається
Andrii Katiuzhynskyi
@Velles Хотя, возможно, Вы правы!
Відповісти
2020-12-01 07:30:40
1
Andrii Katiuzhynskyi
Щаслива, Ви, людина, вмієте цінувати життя!
Відповісти
2020-12-01 08:26:05
Подобається
Інші вірші поета
We can't deny Прийдуть нові творці, нові пророки Нічне місто Спробуй
Інші поети
Love Drime
@love_drime
Tigerclawandtigertail
@tigerclawandtigertail
Upavshii_Zakat
@Upavshii_Zakat
Схожі вірші
Всі
Все й одразу
Ай
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4089
Мої слова
Ай
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
4285