Вічний плач
У Мертвім лісі, овіянім снами, Над драговинами і болотами, Де не врятує меч або пернач - Стоїть тужливий вічний плач. Це плач померлих у бою героїв І душ, загублених під час численних воєн; Це плач старої матері, дружини, Що не діждалась чоловіка або сина. Це плач дітей, у лісі заблукалих, Істот лісних, що так від людства постраждали; Це плач утоплених відьом-дівчат - І душі у болоті плачуть і кричать. Не може стогін приховати ліс безмежний, Тож мандрівник в лісах тих обережний, Бо варто тільки у болотах заблукати - Довіку буде подорожнього душа волати. У Мертвім лісі, овіянім снами, Над драговинами і болотами, Де водяник царює бородач - Стоїть невтримний вічний плач. Пернач - булава
2020-11-26 06:38:54
6
7
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (7)
Velles
@Andrii Katiuzhynskyi мой роман тоже пишется не по сюжету, а скорее по наитию. Сам живёт своей жизнью, и на меня особо внимание не обращает. Вот сейчас он вообще от меня отгородился и пускать к себе не хочет😀. А то что я написала выше, это тоже фантазия вызванная вашим творением
Відповісти
2020-11-26 07:34:53
Подобається
Andrii Katiuzhynskyi
@Velles Надеюсь, что в ближайшее время Вас всё-таки посетит Муза и Вы снова сможете писать! А на счёт продолжения, обещать - не буду, но если меня вдруг посетит какая-нибудь оригинальная идея, кто знает, может из этого что-то и выйдет!
Відповісти
2020-11-26 07:47:36
1
Velles
@Andrii Katiuzhynskyi спасибо. И буду надеяться, что и вас посетит муза и в таком необычном доя вас плане🙂
Відповісти
2020-11-26 07:51:41
1
Схожі вірші
Всі
Впізнай себе...
Впізнай себе в моїх словах , Що виливаються в пісні. Ти знову є в моїх віршах . Я їх присвячую тобі. Всі погляди твої ласкаві, Я все змалюю у віршах. Тихенько ,щоб вони не знали До тебе я прийду у снах. Коли у дзеркало поглянеш А там побачиш лиш мене. Знов вірші всі мої згадаеш, І знов впізнаеш там себе. І в день Святого Валентина, Ми стали друзями с тобою. Нехай зупинится хвилина, Я розлучилася з журбою....
43
7
2092
Печаль прячется в словах
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
4505