Вічний плач
У Мертвім лісі, овіянім снами, Над драговинами і болотами, Де не врятує меч або пернач - Стоїть тужливий вічний плач. Це плач померлих у бою героїв І душ, загублених під час численних воєн; Це плач старої матері, дружини, Що не діждалась чоловіка або сина. Це плач дітей, у лісі заблукалих, Істот лісних, що так від людства постраждали; Це плач утоплених відьом-дівчат - І душі у болоті плачуть і кричать. Не може стогін приховати ліс безмежний, Тож мандрівник в лісах тих обережний, Бо варто тільки у болотах заблукати - Довіку буде подорожнього душа волати. У Мертвім лісі, овіянім снами, Над драговинами і болотами, Де водяник царює бородач - Стоїть невтримний вічний плач. Пернач - булава
2020-11-26 06:38:54
6
7
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (7)
Velles
@Andrii Katiuzhynskyi мой роман тоже пишется не по сюжету, а скорее по наитию. Сам живёт своей жизнью, и на меня особо внимание не обращает. Вот сейчас он вообще от меня отгородился и пускать к себе не хочет😀. А то что я написала выше, это тоже фантазия вызванная вашим творением
Відповісти
2020-11-26 07:34:53
Подобається
Andrii Katiuzhynskyi
@Velles Надеюсь, что в ближайшее время Вас всё-таки посетит Муза и Вы снова сможете писать! А на счёт продолжения, обещать - не буду, но если меня вдруг посетит какая-нибудь оригинальная идея, кто знает, может из этого что-то и выйдет!
Відповісти
2020-11-26 07:47:36
1
Velles
@Andrii Katiuzhynskyi спасибо. И буду надеяться, что и вас посетит муза и в таком необычном доя вас плане🙂
Відповісти
2020-11-26 07:51:41
1
Схожі вірші
Всі
Сумую без тебе
Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.
53
39
2424
Разве сложно сказать...
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
3987