Заповіт сталкера
Коли давати звіт надійде час - Не згадуйте лихим поганим словом; Ніколи вам не був суддею я, Тож не вінчайте й ви мене вінцем терновим. Коли переді мною Часу відчиняться врата І з янголами в піднебесся десь полину, Від імені мого лишиться пустота, Та Невідомість з гідністю зустріну. Чи праведно, чи грішно жив, Нехай вже потім всіх Господь розсудить, Ніколи вже не бачитиму снів земних І промінь іншого світила вранці збудить. Мій шлях тоді відстежте по зірках, Тепер у нас із Вічністю вінчання; Там з пилом зоряним змішається мій прах - Де Деміурга трон й Безсмертя царювання.
2020-09-06 05:24:49
6
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Andrii Katiuzhynskyi
Радий, що Вам споодобалося
Відповісти
2020-09-25 10:01:36
Подобається
Схожі вірші
Всі
Печаль прячется в словах
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
3901
Я тебе по-справжньому кохала...
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
1485