Заповіт сталкера
Коли давати звіт надійде час - Не згадуйте лихим поганим словом; Ніколи вам не був суддею я, Тож не вінчайте й ви мене вінцем терновим. Коли переді мною Часу відчиняться врата І з янголами в піднебесся десь полину, Від імені мого лишиться пустота, Та Невідомість з гідністю зустріну. Чи праведно, чи грішно жив, Нехай вже потім всіх Господь розсудить, Ніколи вже не бачитиму снів земних І промінь іншого світила вранці збудить. Мій шлях тоді відстежте по зірках, Тепер у нас із Вічністю вінчання; Там з пилом зоряним змішається мій прах - Де Деміурга трон й Безсмертя царювання.
2020-09-06 05:24:49
6
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Andrii Katiuzhynskyi
Радий, що Вам споодобалося
Відповісти
2020-09-25 10:01:36
Подобається
Схожі вірші
Всі
Темнота теней ночи ...
Пусто стало без границы Ночь взошла забрав луч дня Темны улицы, как тишины темницы , Освещает только свет одного фонаря ... Покров одеяла ночи вкрыто небо В далеке не страшны мне тени ветвей И не будоражит больше холод ветра , Что касается руками глубины очей ... Бурю льда он не приносит Темнота стала привычна мне Звук сверчков не веет грустью Больше ничего бояться нет... Свет от звёзд полны свеченьем Они стали снов мечты путей Для того , кто вдруг заблудит И поддастся темноте своей ...
44
13
2629
У серці...
Я думками завжди з тобою, Ім'я твоє шепочу уві сні. Як добре, що тою любов'ю, Я буду зігріт навесні. Колись я кохався з журбою, Всі враження їй віддавав. Проте, нагороджений долею, У серці тебе я сховав. І швидко темрява зникла, Зростало в моїй душі світло. Так швидко надія розквітла, Прийшло в життя наше літо. Я марю тобою кожну годину, За тебе і щастя своє я віддам. Для мене ти світ, ти - родина, І буду любити наперекір літам.
107
16
11125