Заповіт сталкера
Коли давати звіт надійде час - Не згадуйте лихим поганим словом; Ніколи вам не був суддею я, Тож не вінчайте й ви мене вінцем терновим. Коли переді мною Часу відчиняться врата І з янголами в піднебесся десь полину, Від імені мого лишиться пустота, Та Невідомість з гідністю зустріну. Чи праведно, чи грішно жив, Нехай вже потім всіх Господь розсудить, Ніколи вже не бачитиму снів земних І промінь іншого світила вранці збудить. Мій шлях тоді відстежте по зірках, Тепер у нас із Вічністю вінчання; Там з пилом зоряним змішається мій прах - Де Деміурга трон й Безсмертя царювання.
2020-09-06 05:24:49
6
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Andrii Katiuzhynskyi
Радий, що Вам споодобалося
Відповісти
2020-09-25 10:01:36
Подобається
Схожі вірші
Всі
Мої слова
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
5274
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
3202