Зашморг
Життя - на шию кинуте сильце, І як не намагаємось звільнитись, Лиш тужче затягаємо - доки не зсиніє лице, Доки в судомах не почнемо битись. І ледь ослабнувши - так і висить петля, А ми гадаємо, що вже її позбулись; Бо хтось цей зашморг часом послабля - Щоб потім в ньому кров'ю захлинулись. Вважати себе вільним може той, Хто на мотузку цю ніколи не молився, А так рвонув, що заюшила кров - І назавжди від зашморгу звільнився. Мій кіт, блукаючи, у петлю вліз, Та пута розірвав таки стальнії, Якщо вже звір із долею порозумівсь, Невже ж петлю життя я з шиї зняти не зумію.
2020-10-08 05:16:53
3
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Andrii Katiuzhynskyi
Дякую!
Відповісти
2020-10-08 10:51:32
Подобається
Схожі вірші
Всі
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
3981
Тарантела (Вибір Редакції)
І ніжний спомин серця оживився В нестримнім танці тіла — тарантели, Коли тебе відносить в зовсім інші Світи буття — яскраві й небуденні. Коли душа вогнями іржавіє, Кричить до тебе екстраординарним Неспинним рухом палкої стихії! Чому стоїш? Хутчіш в танок за нами! Бо тут тебе почують навіть боги, Суворі стержні правди на планеті. Танцюй-співай у дивній насолоді, Бо то є радість в ритмі тарантели!... Твоє ж життя невічне, зголосися? В мовчанні втопиш душу і печалі? Чи може разом з нами наймиліше Відкинеш маску сорому й кайдани? *** Переклад в коментарях 🔽🔽🔽
44
34
8330