Засохла абрикоса
Andrii Katiuzhynskyi
Засохла абрикоса попід тином, В напівпорожній пляшці - сухе вино; Один бокал - порожній, другий - наповнений таніном Гірких розлук, які вже випиті давно. Пустий бокал мені сьогодні нагадає Любов, назавжди втрачену тепер; Із самотою я сьогодні випиваю, Сьогодні вільний я від будь-яких химер. Колись і ця величная мореля Зростала швидко, кожен рік цвіла; Тоді було життя її веселим - Плодів вона чимало принесла. Так і моя любов буяла пишно, Але, чомусь кохання відцвело: Віднесло вітром цвіт, запанувала тиша, І все колючим терням поросло. Засохла абрикоса попід тином, В порожній пляшці видне тільки дно; Я розіб'ю бокал - в бур'ян уламки кину Любові гіркої, як це сухе вино. Танін - органічна в'яжуча речовина, що є в вині, чаї і т.д. Мореля - абрикоса
2020-11-30 06:54:45
4
6
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (6)
Andrii Katiuzhynskyi
@Velles Можливо і так, але хай в Вашій пам'яті збережуться тільки світлі моменти!
Відповісти
2020-11-30 07:22:09
Подобається
Velles
@Andrii Katiuzhynskyi Так и э. Коли сум проходе, залишаються тiльки вони. Дякую Вам
Відповісти
2020-11-30 07:25:14
1
Andrii Katiuzhynskyi
Дякую, зараз виправлю;
Відповісти
2020-12-01 08:20:20
Подобається
Інші вірші поета
Обличчя-імена Колись була година сумная настала Про витривалість Примара любові
Інші поети
ann a
@laccanelle
breeze_
@breeze_
Схожі вірші
Всі
وردةٌ قبِيحة
تُومِي.
و مَا الّذي يجعلُ مصطلحُ الوردة قبِيحة؟ -مَا الّذي تنتظرهُ من وردةٍ واجهت ريَاح عاتية ؛ وتُربة قَاحلة و بتلَاتٍ منهَا قَد ترَاخت أرضًا ، مَا الّذي ستصبحهُ برأيك؟
55
10
3702
I Saw a Dream
Ілва Стрілецька
I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.
102
15
17098