Що буде завтра?
Andrii Katiuzhynskyi
Ковток вина, солодкий аромат дурману, Блакитних синь очей чи день життя останній? Що завтра приготує доля-аравана?- Ти пристрастей не матимеш - коли досяг нірвани! Аравана - риба, яка полює на комах, вистрибуючи із води
2021-02-16 07:54:47
5
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Velles
Очень красивое, ну очень красивое!
Відповісти
2021-02-16 10:30:37
1
Andrii Katiuzhynskyi
@Velles Благодарю Вас за оценку!
Відповісти
2021-02-16 10:32:11
1
Andrii Katiuzhynskyi
Дякую за оцінку!
Відповісти
2021-02-16 17:00:47
Подобається
Інші вірші поета
Апофеоз війни Людина в чорному Роздум Думка-птах
Інші поети
TVOY 50/50
@fidelium_semper
Arif Babatinca
@arif_babatinca
Uina Ku
@mayor_hija
Схожі вірші
Всі
Моє диво
Фαйղα Եօթթí #AР #FN
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
46
5
1974
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12004