Згадка про човен
Байдак старенький, відв'язавшись, плесом плив Дніпровим;
Дитині рочків п'ять - ну зовсім ще мала...-
Тоді цей човник хлопчику здавався кораблем казковим,
Все як годиться: щогла зламана, вітрило, два весла.
Вода вируюча баркас той підкидала і крутила,
Та вперто не хотів іти на дно байдак старий;
Дитина щось човну тихенько говорила,
Якби я був тоді поетом, то певно був би мій переказ отакий:
- Куди пливеш ти, човне крутобокий,
В які краї лежить твій шлях?
Можливо, до країн, де мрій витоки,
У землі, про які ми бачим казки в снах?
Чи ти пливеш в краї, де смерть не квітне,
В добра обитель, де відсутній біль,
Де юні всі, і де не плачуть діти,
Чарівне все, і лине щастя звідусіль?
Самотній човне, я тебе благаю,
Єдина мрія проситься сама -
Візьми мене зі світу, що занепадає,
У край, де глупства і жорстокості нема!
2020-09-28 05:57:45
5
2