Зимовий вечір наодинці

Andrii Katiuzhynskyi

Шепоче за вікном імла...- Яке знайоме слово для тебе - самотність; Вона не добра і вона не зла, Вона вказати може лише на невідворотність. Невідворотність фраз, невідворотність дій, На гірку років втрачених невідворотність; Кричи чи плач, чи тиші порадій...- Але твоя вечірня гостя - невідомість.

2021-01-16 13:51:51

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (2)

Velles

Одиночество... как правильно всё сформулировано. Единственное, когда ты смирился с одиночеством, то для тебя всё более мение известно: знаешь, что никто не придёт и ничего не случится. Особенно это касается вечеров.

Відповісти

2021-01-17 18:58:47

Andrii Katiuzhynskyi

@Velles Благодарю Вас за комментарий, пусть для каждого одиночество не будет постоянным в этом мире!

Відповісти

2021-01-17 19:02:54

Інші вірші поета

Лісовий хутір Прийдуть нові творці, нові пророки Одна з небагатьох Пісня весни

Інші поети

Jenn

@Jenna_Jeanne

Інга

@troubled_soul

The Dead Poet.

@TheDeadPoet_hr

Схожі вірші

Всі

Я і ніч

Анастасія

Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.

101

11803

Намалюю

Вікторія Тодавчич

Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.

1402