Зимовий вечір наодинці
Andrii Katiuzhynskyi
Шепоче за вікном імла...- Яке знайоме слово для тебе - самотність; Вона не добра і вона не зла, Вона вказати може лише на невідворотність. Невідворотність фраз, невідворотність дій, На гірку років втрачених невідворотність; Кричи чи плач, чи тиші порадій...- Але твоя вечірня гостя - невідомість.
2021-01-16 13:51:51
7
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Velles
Одиночество... как правильно всё сформулировано. Единственное, когда ты смирился с одиночеством, то для тебя всё более мение известно: знаешь, что никто не придёт и ничего не случится. Особенно это касается вечеров.
Відповісти
2021-01-17 18:58:47
1
Andrii Katiuzhynskyi
@Velles Благодарю Вас за комментарий, пусть для каждого одиночество не будет постоянным в этом мире!
Відповісти
2021-01-17 19:02:54
1
Інші вірші поета
Зима свою явила першу силу Занедбаний млин Легенда про місяць і сонце Пасажирка вагону#2
Інші поети
Lolee
@Lolee
Схожі вірші
Всі
Впізнай себе...
Вікторія Тодавчич
Впізнай себе в моїх словах , Що виливаються в пісні. Ти знову є в моїх віршах . Я їх присвячую тобі. Всі погляди твої ласкаві, Я все змалюю у віршах. Тихенько ,щоб вони не знали До тебе я прийду у снах. Коли у дзеркало поглянеш А там побачиш лиш мене. Знов вірші всі мої згадаеш, І знов впізнаеш там себе. І в день Святого Валентина, Ми стали друзями с тобою. Нехай зупинится хвилина, Я розлучилася з журбою....
43
7
2200
Намалюю
Вікторія Тодавчич
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2670