Автобус зі скрипом в'їхав в неоновий шал заправки. Від перенасичення світлом, одразу заболіли очі і з'явилось гостре бажання розбити половину лампадок. Випавши із автобуса, застигла в позі бодігарда біля виходу. Лад вивалився слідом.
- Якого біса, я ж спав!
- Ню, спав не спав, а о такій порі на дорогах багато чого швендяє. - наїжачившись від холодного вітру, я окинула поглядом а-ля принц Леголас нашу різномастну групу. І те, що я побачила, мені дуже не сподобалось.
До нас напросився небажаний гід. Невелика сіра істота, чиє тіло повністю вкрите шорстким хутром а за горбатою спиною мілко тріпочуть два кажанячих крила. На фоні темної морди яскраво виділялись очі, які здавалось ось-ось вилізуть з орбіт. Блуд.Паскудно...
Кивнула Ладові, дракон легким рухом долоні виловив цього суб'єкта з натовпу і поставив переді мною.
- Ну і? - брова смикнулась і плавно поповзла вгору. Прямо пропорційно рівню мого скепсису.
- Що "і"? - огризнулась істота. - Думаєш, як маєш зв'язки у колах вищих створінь, так можеш кого схочеш щемити, курво?
Тобто вищих? Я ще чогось не знаю? Добре, опустимо цю цікаву деталь. Мене більше цікавлять звороти цього милого створіннячка.
- Обирай вирази, пухнастику. - загрозливо скрипнув Лад.
Ух, від нього прям так і віє брутальністю. Зараз прям розтану, і утворю артифіціальну водойму. Так, стоп, про що я думаю?!
- Отже, шановний, пропоную вам угоду... - почала я, але була перервана потоком нецензурних висловів латиною, які так недоречно вклинив в наш милий діалог мій візаві.
Видихнула.
Не допомогло.
Вдихнула. Травма, нанесена моїй тонкій душевній організації не загоїлась.
І тут стався БУМ! - і від нашого знайомого залишились лише зотлілі клаптики. Озирнулась - ніхто з групи цього не помітив, усі чинно вантажились в автобус.
Я на ватяних ногах доповзла до свого місця, Лад сів у проході .
- А ти страшна жінка...
- З чого б це? - запитання вийшло більш різким, ніж планувалось.
- Так розправитись з бідолагою за грубощі... - дракон торкнувся щетинистого підборіддя.
- Це не я. - замовкла, потім додала: А якщо я, то не навмисно. І взагалі, з яких пір ти - Вищий?
Дракон вирішив пожертвувати можливістю черговий раз причепитись до моїх слів, аби лиш не відповідати мені. Я стенула плечима і вдягши подушку, спробувала заснути. Однак кожного разу, коли я провалювалась в нетривалий сон, перед очима ставав Меф. Куди ж він подівся?..