Мить

Химера Зеленоока

Життя людське - це суєта суєт. Ти спробуй зупинись хоч на хвилину. Як вічно неприкаяний поет, Що завше прагне спокою години. Поглянь довкруж, побач красу життя, Зірви з очей полуду сірих буднів. Позбав думки і душу від сміття І врешті-решт вдихни на повні груди. P. S. Навіяно спогадами про нещодавню поїздку.

2018-05-08 17:57:20

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (1)

Химера Зеленоока

Угу😊

Відповісти

2018-05-08 18:49:10

Подобається

Інші вірші поета

Спогад Пульсації Дуалістичність потягів душевних Про гординю і потяги

Інші поети

G.A.V Vriter

@gav

3shq Ahmed

@samarahmed

قطة صغيرة

@Psycho_Kitt

Схожі вірші

Всі

Все й одразу

Ай

Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.

4765

Сумую без тебе

Вікторія Тодавчич

Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.

2410