Асимільована муза

Химера Зеленоока

Це дівча щоранку ламало собі крила, дивлячись в дзеркало. Малювало на шкірі гримаси, аби схожою стати на інших. А вони, ніби в знак протесту, зростались в мороз і спеку, Не пускаючи в чітко відмірену їй суспільством нішу. Може бути, що вона просто затуляла тій юрбі сонце. Або помахи крил по квартирах пускали протяги. І нажаханий натовп, смішні ватяні правдоборці Узялися виштовхувати її зі свого потяга. І скривавленими долонями вона билась у їхні двері, І благала прости, обіцяючи крил зовсім позбутись, Добровільно хотіла бути стравою на їх вечерях, Аби тільки їй можна було на них схожою бути. Те, чого вона прагла, було справжнісіньким збоченням, Та вони їй допомогли, як нові і надійні друзі... Так Людина убила в утробі своє Відродження, Коли шльондрою стала остання у світі Муза...

2019-05-15 15:59:34

23

5

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (5)

Есмеральда Еверфрі

Ти неймовірно написала)))). Дуже рада, що можу читати твою творчість).

Відповісти

2019-05-20 20:20:50

1

Химера Зеленоока

@Есмеральда Еверфрі Дякую😊

Відповісти

2019-05-28 16:15:47

Подобається

Химера Зеленоока

@Стефанія Дякую за відгуки, які мотивують😊

Відповісти

2019-05-28 16:16:17

Подобається

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

11434

I Saw a Dream

Ілва Стрілецька

I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.

102

15

15854