Хроніки Інших
Як тебе тримає Залізна Рука Города, Ти можеш тільки мріяти про інтермецо. Довкола ставлять в пріоритет брови і бороди, А ти носи у кишені поточене часом серце. А ти пали дешевий тютюн вночі у порталі Затертого до проталин вікна крижаного. На поверх вище банальних людських баталій, На вічність нижче сторінок неба розлогих. Яке їм діло до твоїх початків, завершень, Твоїх ком, крапок і барвистих плям чорнильних? Коли швидше благих вістей надлітає шершень Пересудів, можна констатувати моралі вивих. Та що може змінити одненька точка опори, Коли інших вітром Бог по землі розкидав? А твої паперові міста підмиває море, Доки врешті твоя Атлантида на дно не піде.
2019-01-30 12:46:12
18
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Химера Зеленоока
Merci)
Відповісти
2019-01-30 12:48:52
Подобається
Стренжер
Ех, улюблене "Інтермецо"✨... Гарний вірш👍
Відповісти
2019-01-30 13:25:13
1
Химера Зеленоока
@Стренжер Дякую😊
Відповісти
2019-01-30 17:13:27
1
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11527
Хай буде так
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
4968