Дуалістичність потягів душевних

Химера Зеленоока

Я все так ніби вчора пам'ятаю: Зневаги вуст розпечений метал. Ненавиджу тебе чи все ж кохаю? На це мій розум відповідь не дав. Чуття галопом мчало крізь пустелю В примарний рай обіцяних оаз. Моя наївність підпирає стелю, Зігріта блиском натяків прикрас. Ти граєш соло порухами тіла І віртуозністю сплетіння слів. А я іще невміло й несміливо, Іду на поклик твій, як ти велів. Ти - слабкість, за яку себе картаю. Але з життя мого не йди, молю. Ти - сон, в якому ранку не чекаю. Ненавиджу тебе і все ж люблю.

2018-06-17 19:46:06

8

5

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (5)

Химера Зеленоока

@Субстанція Ночі Merci😊

Відповісти

2018-06-17 19:48:39

1

Химера Зеленоока

Можливо🤔

Відповісти

2018-06-17 19:51:05

1

Химера Зеленоока

Merci😊

Відповісти

2018-06-18 07:01:53

Подобається

Схожі вірші

Всі

Крапка

Ай

Коли я опинюся в твоєму полоні, це буде найсолодший кінець моєї історії. Це буде крапка на кар'єрі поета, ніяких почуттів вміщених на папері. Це буде найсолодший початок моєї любові – моє кохання ловитимеш у кожному слові, у кожному погляді, у кожному русі. Вірші не потрібні будуть, вони стануть безвкусні.

70

0

4448

Приходи (RU-UA)

Ай

Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.

42

3

2643