Часом ...

Kristin

Часом буває прекрасно мовчати, Й не важливо чи кричить ваша душа... Часом буває прекрасно кохати, Але краще не показувати ці почуття... Часом чудово бути вільним думками, Літати у небі як справжній птах... Часом й потрібно навіть мовчати, Хоча слова горять на вустах... Часом потрібно навчитись казати: "Ні", тим хто використовує нас... Часом і треба характер показати Й запалати мов вогник у всіх на очах... Часом буває і сумнів приходить, Але вірити в себе потрібно завжди... Часом трапляється, що щось не виходить, Але прийде той момент, ти лише жди... Часом руки бува вже опускаєш І надія, здається, що вже пропада. Часом вже сили боротись не маєш, Але вставати потрібно, майбутнє чека! Часто в житті бувають різні проколи Й летіти не хочеш нікуди у даль. Час зрозуміти, що більше ніколи Проколи не створять для тебе проваль. Часом помилки уроками служать Й вірити потрібно завжди! Часом думки можуть нас потривожить, Але інколи ти їх в коробки склади...

2021-02-27 16:53:11

1

0

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

12472

La lune

Nadine Tikhonovitch

Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!

49

14

1505