Вміти палати
Нехай в тобі усе палає, Нехай від злості кров у жилах закипа, Навіть якщо вже посуд в кухні літає, Пам'ятай, що все це мина! І часом варто навіть позлитись, Побушувати й побитись... Це все дрібниці нашого життя, Таке вже в нас буття. Потрібно вміти і палати, І знати, коли потухнути саме час, Щоб ніякої шкоди не завдати, Але й зуміти випустити пар водночас. Якщо потрібно покричати, Чи в подушку поплакати в ночі, То краще нічого в собі не тримати! Краще крикнути й дати волю тій сльозі! І якщо ти неймовірно сильний, І твоя душа просто пала, Це не означає, що до слабкості ти схильний, Навіть якщо серце біль на шмаття роздира. Життя таки, то трохи дивна штука, Система незрозуміла і важка, Та все ж падіння, це наша запорука Щасливого і трохи зрозумілого буття... Усе не вічне, все з часом минає,  І злість проходить з часом в нас. Той шторм в душі потрохи вщухає  І рани на серці лікує також час. Головне завжди пам'ятати! Чого б не трапилось в житті, Хочеться кричати, значить кричати! Не варто все тримати у собі! Дай Бог, щоб в кожного були ті люди, Які будуть поруч в будь-який час, Підтримають тебе усюди І однаково скільки це буде раз.   Та найкраще нехай замість болю, Сліз, злості, криків та образ, В твоїй душі буде вільно, як у полі! Нехай серце буде чистим, як алмаз!
2021-02-22 11:03:19
1
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Kristin
Дуже дякую! Виправлюсь)
Відповісти
2021-02-22 14:28:25
Подобається
Схожі вірші
Всі
Темнота теней ночи ...
Пусто стало без границы Ночь взошла забрав луч дня Темны улицы, как тишины темницы , Освещает только свет одного фонаря ... Покров одеяла ночи вкрыто небо В далеке не страшны мне тени ветвей И не будоражит больше холод ветра , Что касается руками глубины очей ... Бурю льда он не приносит Темнота стала привычна мне Звук сверчков не веет грустью Больше ничего бояться нет... Свет от звёзд полны свеченьем Они стали снов мечты путей Для того , кто вдруг заблудит И поддастся темноте своей ...
44
13
2218
Тарантела (Вибір Редакції)
І ніжний спомин серця оживився В нестримнім танці тіла — тарантели, Коли тебе відносить в зовсім інші Світи буття — яскраві й небуденні. Коли душа вогнями іржавіє, Кричить до тебе екстраординарним Неспинним рухом палкої стихії! Чому стоїш? Хутчіш в танок за нами! Бо тут тебе почують навіть боги, Суворі стержні правди на планеті. Танцюй-співай у дивній насолоді, Бо то є радість в ритмі тарантели!... Твоє ж життя невічне, зголосися? В мовчанні втопиш душу і печалі? Чи може разом з нами наймиліше Відкинеш маску сорому й кайдани? *** Переклад в коментарях 🔽🔽🔽
43
33
8908