Pain
Kristin
Настав той час, коли Життя відразу барви втрачає І грають вже не яскраві кольори, Як тільки додому потрапляю. Настав той клятий час, коли Рідний дім стає, як пекло, Уже не ті веселі літні вечори І зранку бути вдома нестерпно... Кожного дня встаю я вранці З думкою заснути знов навік! Ми стали сварок тих, неначе бранці!!! Й дурних думок уже в голові потік... Я намагалась щось змінити, Владнати все або кудись втекти, Та рідні стіни, то наче власні ґрати І важко навіть, хоча б кудись піти! Надії, віри й любові вже немає, Інколи, шкодую, що я не така, Не така я безсердечна, як всі кажуть, Можливо, тоді не була б бранкою провини відчуття! Можливо, все ж я егоїстка, Можливо, безсердечна таки я, Та моя позиція є дуже чітка – У мене є право на власне життя! Змінитись хочу я на краще! І пожинать плоди з тих насінин Надії і любові, і як би важче Не було б рости серед гірних рослин...
2021-06-30 18:14:29
1
0
Інші вірші поета
Фенікс Чи часто... Шлях Dark light
Інші поети
Схожі вірші
Всі
I Saw a Dream
Ілва Стрілецька
I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.
102
15
16876
Не скажу "люблю"
Asteriya
Знаєш, складно Тебе любити й не сказати. Тебе кохати і збрехати, Що зовсім іншого люблю, І що до тебе не прийду. Знаєш, той "інший" мене теплом своїм зігріє. Зачарує і поцілує, А ти сиди там далі сам, І йди назустріч виючим вітрам. Тобі вже більше не скажу своє я болісне "люблю"... А просто відпущу і почуття у собі похороню.
74
14
6730