Pain
Настав той час, коли
Життя відразу барви втрачає
І грають вже не яскраві кольори,
Як тільки додому потрапляю.
Настав той клятий час, коли
Рідний дім стає, як пекло,
Уже не ті веселі літні вечори
І зранку бути вдома нестерпно...
Кожного дня встаю я вранці
З думкою заснути знов навік!
Ми стали сварок тих, неначе бранці!!!
Й дурних думок уже в голові потік...
Я намагалась щось змінити,
Владнати все або кудись втекти,
Та рідні стіни, то наче власні ґрати
І важко навіть, хоча б кудись піти!
Надії, віри й любові вже немає,
Інколи, шкодую, що я не така,
Не така я безсердечна, як всі кажуть,
Можливо, тоді не була б бранкою провини відчуття!
Можливо, все ж я егоїстка,
Можливо, безсердечна таки я,
Та моя позиція є дуже чітка –
У мене є право на власне життя!
Змінитись хочу я на краще!
І пожинать плоди з тих насінин
Надії і любові, і як би важче
Не було б рости серед гірних рослин...
2021-06-30 18:14:29
1
0