Dark light

Kristin

Я бачу світло, хоч темним воно є, І навіть тінь світлішою здається... Це світло стало частиною душі, воно моє! Чорне й, навряд чи, вже вернеться Той перший стан, коли була мала, Коли ще біле світло серце огортало, Але все змінилось, змінилась я Й темне світло в душу мою гнилу попало... Часом боюся самотності й біди, Яку накликає на мене світло, Світло темне - це знак недоброти, І на душі уже не так привітно. Чи зможе раз хоча б пробитись Той промінь білий ще туди? Чи ще в душі хоч раз розквітнуть Почуття любові, віри й доброти? Не знаю, що буде далі й як Впливатиме та темнота на мене... Чи втрачу я в душі своїй маяк – Останній промінь, надію ще для себе? Чи зможу ще змінити все і йти, Вперед ступати й бути білим світлом, Символом доброти й краси, Хоч як би воно мені та й не боліло? Боюсь пропасти я на віки У тій темноті страшній, Щоб відкриваючи повіки Я назавжди залишилася в ній...

2021-03-24 11:29:58

1

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (1)

Kristin

дякую! Не помітила...

Відповісти

2021-03-24 12:16:59

Подобається

Схожі вірші

Всі

Question 1?/Вопрос 1?

shadowlinxxx morgan

The girl that questions everything,is a girl that needs many answers.She wanders the earth trying to find the person that can answer her many queries.Everthing she writes has a hidden question that makes her heart ache and her head hurt.She spends days writing sad story's that she forgets her sad life.Shes in a painful story that never ends,she's in a story that writes itself.The pages in the book were filled ever so easy,because her heart wrote it for her.She spent her life being afraid,that's what made it so boring.Finding her passion was easy,but fulfilling it was the hardest part of all.Her writing may be boring and sad,but it's what keeps her sane. "She had all the questions in the word,and he had all the answers." Lillian xx

45

8

4538

Приходи (RU-UA)

Ай

Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.

42

3

1985