Чи часто...

Kristin

Чи часто ви втрачали ту людину, Що всім була в житті для вас? Чи сиділи з нею не одну годину Й, спілкуючись витрачали час? Чи все було так бистро, тихо, мирно, Коли вона пішла із вашого життя? Чи боліло терпло і кипіло, Коли її поруч вже, на жаль, нема? Чи в душі у вас все так горіло, Що так палало аж до тла? Чи..? Хоча напевно було, Тут вже питати сенсу нема... Було, напевно, що людиною хворіли, Без неї у вас уже одна лиш пустота. Було, напевно, що ви так любили, А тепер у вас серця, наче вже нема. Були, напевно, сліз довгі ріки Й життя уже не таке й життя... Було, напевно, що вона була, як ліки Від самотнього й жахливого буття. І раптом світ весь ваш змінився, Усе вже зовсім, як було колись, не так, Наче світ щастя перед вами зачинився І у вашім світі, наче світ погас... І намагались ви, напевно, хоч частинку Тієї людини зберегти в собі, Залишити в серці хоч одну жаринку, Щоб бачити людину уві сні...

2021-07-01 09:05:26

3

0

Схожі вірші

Всі

Не скажу "люблю"

Asteriya

Знаєш, складно Тебе любити й не сказати. Тебе кохати і збрехати, Що зовсім іншого люблю, І що до тебе не прийду. Знаєш, той "інший" мене теплом своїм зігріє. Зачарує і поцілує, А ти сиди там далі сам, І йди назустріч виючим вітрам. Тобі вже більше не скажу своє я болісне "люблю"... А просто відпущу і почуття у собі похороню.

74

13

5602

Хай буде так

Юлія Богута

«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.

38

4

4870