Гучна тиша
В кімнаті стояла мертва тиша
Й подиху чути навіть не було.
Пустота ставала далі глибша,
Нічого вже змінитись не могло.
Одна душа була лише в кімнаті!
Лежала тихо, наче нежива.
Була в піжамі та халаті
І жити далі вона вже не могла...
Здавалося є ще там жива людина.
Та ні, нічого живого вже нема,
Була вона спустошена і вбита,
Бо біль душу до кінця вже розрива!
І плакала було, й в момент сміялась,
І встати з ліжка не могла,
Була холодна, наче зима у ній зосталась,
Вона кричала, але звуку навіть не здава!
З розуму зводила та мертва тиша
І навіть не чути її серця стук,
Вона зовсім не чекала того лиха,
Коли почуття над нею гору візьмуть...
І навіть її тихенький шепіт
Звучав, мов крик на увесь світ!
Вона була давно розбита
Зів'янув її уже весняний цвіт...
2021-05-22 13:14:05
2
0