Гучна тиша
Kristin
В кімнаті стояла мертва тиша  Й подиху чути навіть не було. Пустота ставала далі глибша, Нічого вже змінитись не могло. Одна душа була лише в кімнаті! Лежала тихо, наче нежива. Була в піжамі та халаті  І жити далі вона вже не могла... Здавалося є ще там жива людина. Та ні, нічого живого вже нема, Була вона спустошена і вбита, Бо біль душу до кінця вже розрива! І плакала було, й в момент сміялась, І встати з ліжка не могла, Була холодна, наче зима у ній зосталась, Вона кричала, але звуку навіть не здава! З розуму зводила та мертва тиша І навіть не чути її серця стук, Вона зовсім не чекала того лиха, Коли почуття над нею гору візьмуть... І навіть її тихенький шепіт Звучав, мов крик на увесь світ! Вона була давно розбита  Зів'янув її уже весняний цвіт...
2021-05-22 13:14:05
2
0
Інші вірші поета
Нехай... Слово Герої не вмирають! Шлях
Інші поети
Lincevskaia_16_17
@Lincevskaia_16_17
Minyunsu3
@Minyunsu3
Схожі вірші
Всі
"Письмо ушедших дней"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
2375
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2122