Момент

Kristin

Я полечу за тебе в небо, Якщо потрібно, то впаду. Можливо, так вона і треба, Зустрінемось, можливо, вже в раю... Нехай біжить життя невпинно, Моментик я таки зловлю, Нехай триватиме усе хвилинно, Та встигну я сказать:"Люблю". Ти бережись! Дивися пильно, Щоб болю більше ти не відчував. Не зможе ворог вдарити так сильно, Як рідної людини той удар! Краще оглядайся, в небо подивися, А ніж душу людям відкривай, Щоб у ситуації такій не опинився, Коли сам тим небом зоряним ти став, Прекрасним, сповненим, здавалося б, надії Й водночас безмежно ще пустим. І сказати я тобі посмію! Нехай із почуттів не буде згарище і дим! До музики й природи є довіра, Вони завжди, як вірний друг, У них знайдеться справжня віра, Лиш застосуй слух і озирнись навкруг... Ну що ж, я вірю в тебе! Краще пильним будь завжди! Таке життя, того й так треба– Залишатись вірним своїй душі. Душа одна, на жаль, у тебе, Не витрачай її на всіх дарма, Пускай у неї тих, кого лиш треба, Тих, без кого у тебе вже нема життя. Тоді, можливо, гармонія наступить в тебе І буде щастя та любов, Та пам'ятай, що пильним бути треба Один лиш вірний в світі Бог!

2021-02-23 17:47:22

1

0

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

12709

Разве сложно сказать...

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...

53

16

4210