k.m.
Зів'яла квітка на моїм вікні, Тонула у рослиннім вічнім сні. Її опале змучене волосся, Вітрами з підвіконня понеслося... Зелені руки засихали від знемоги, Але не знають вже вони тривоги. І ароматами вона зітхала, Вологи краплю увесь час чекала. За кілька днів упала у вазоні, Вдивляючись у глибину безодні. Прощалася зі світом рідним, милим, Збирала на прощання ті всі сили. Зів'яла квітка на моїм вікні, Тонула у рослиннім вічнім сні. Але судилося з зернятка відродитись, Життя нового, мов води, напитись.
2021-01-24 17:30:55
2
0
Схожі вірші
Всі
Моє диво
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
46
5
2127
Я тебе по-справжньому кохала...
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
2015