k.m.
Зів'яла квітка на моїм вікні, Тонула у рослиннім вічнім сні. Її опале змучене волосся, Вітрами з підвіконня понеслося... Зелені руки засихали від знемоги, Але не знають вже вони тривоги. І ароматами вона зітхала, Вологи краплю увесь час чекала. За кілька днів упала у вазоні, Вдивляючись у глибину безодні. Прощалася зі світом рідним, милим, Збирала на прощання ті всі сили. Зів'яла квітка на моїм вікні, Тонула у рослиннім вічнім сні. Але судилося з зернятка відродитись, Життя нового, мов води, напитись.
2021-01-24 17:30:55
2
0
Схожі вірші
Всі
Сумую без тебе
Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.
53
39
1786
Тишина ночного неба
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
46
44
2620