Мабуть
Так, мабуть я сумую, Бо знову бачив сон, Де ти і я разом існують Закоханими в унісон. Так, я все таки сумую, Бо твоє ім'я хвилями омите В своїй голові я чую, О мила дівчино - Маргарито ! Так, я розумію, Тобі все одно, Але все ж млію, Від погляду твого. Так, мабуть я розумію... Але все ж маю надію Через це і тлію, Що не здійсню мрію... Так, мабуть я боюсь, Що знову небо пропаде, Коли тобі в котре зізнаюсь, Коли на душі гидке каркаде. Так, я боюсь, Хоч і писав про відрікання, Але знову на тебе дивлюсь І на своє зітхання. Так, мабуть я кохаю, Бо знову хочу зізнатись... Що в ночі вірші пишу, Що хочу знов і знов зустрічатись... Так, я кохаю!
2020-03-30 16:14:25
7
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Дмитро Федорко
Чудово
Відповісти
2020-03-30 16:15:51
Подобається
Схожі вірші
Всі
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2922
Печаль прячется в словах
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
4841