Мабуть
Kruhitka Dobro
Так, мабуть я сумую, Бо знову бачив сон, Де ти і я разом існують Закоханими в унісон. Так, я все таки сумую, Бо твоє ім'я хвилями омите В своїй голові я чую, О мила дівчино - Маргарито ! Так, я розумію, Тобі все одно, Але все ж млію, Від погляду твого. Так, мабуть я розумію... Але все ж маю надію Через це і тлію, Що не здійсню мрію... Так, мабуть я боюсь, Що знову небо пропаде, Коли тобі в котре зізнаюсь, Коли на душі гидке каркаде. Так, я боюсь, Хоч і писав про відрікання, Але знову на тебе дивлюсь І на своє зітхання. Так, мабуть я кохаю, Бо знову хочу зізнатись... Що в ночі вірші пишу, Що хочу знов і знов зустрічатись... Так, я кохаю!
2020-03-30 16:14:25
7
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Дмитро Федорко
Чудово
Відповісти
2020-03-30 16:15:51
Подобається
Інші вірші поета
Хоч ти не жива і не жила ніколи Arbitrium йа той ким не став Від ноунейма мовчазній
Інші поети
Elana
@Elana
BON BON
@bon_bon_c0xu
Схожі вірші
Всі
Приходи (RU-UA)
Ай
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
2006
Я і ніч
Анастасія
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
13196