Костенко, Франко, Українка, Шевченко...
Костенко, Франко, Українка Шевченко – Всі вони українські поети. Ні, не поети, України люстерко, Ним можеш стати і ти. Не кожному дано римувати, Не всі мають незламний дух, Проте, всі хочуть співати І приводять душі в рух! Не всі ми однакові, ні, Хтось високий, стрункий, Пихатий, рудий, німий, Багатий, бідний, низький. Не всі ми однакові, ні, Хтось любить рок, хтось реп. А хтось неповторний вертеп, Хтось в театрі в теплі, А хтось в пеклі на війні. Хтось ту землю лишає, тікає, Хтось за неї вмирає, Ну а хтось продає чи купляє. Все ж всі ми – українці. Не поляки не німці... Той рятує дитятку життя, Той грабує його майбуття, Той сидить за столом, Той біжить бо жене костолом. Костенко, Шевченко, Франко, Українка– Всі вони українці не малороси, не кріпаки. Усі вони різні, проте єдина наша країнка, Єдині наші й кульбаби, й вінки. Всі ми такі різні, герої й брехуни, Веселі й сумні, нахаби й добряки Всі ми – українці, друзі, земляки! Костенко, Франко, Українка, Шевченко – Всі вони України люстерко Ним можеш стати і ти. Без строф і без рими, Без грошей, навіть без калини, Проте, з добротою в душі.
2020-04-12 12:35:29
6
0
Схожі вірші
Всі
Хай буде так
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
4661
Разве сложно сказать...
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
3053