Костенко, Франко, Українка, Шевченко...
Костенко, Франко, Українка Шевченко – Всі вони українські поети. Ні, не поети, України люстерко, Ним можеш стати і ти. Не кожному дано римувати, Не всі мають незламний дух, Проте, всі хочуть співати І приводять душі в рух! Не всі ми однакові, ні, Хтось високий, стрункий, Пихатий, рудий, німий, Багатий, бідний, низький. Не всі ми однакові, ні, Хтось любить рок, хтось реп. А хтось неповторний вертеп, Хтось в театрі в теплі, А хтось в пеклі на війні. Хтось ту землю лишає, тікає, Хтось за неї вмирає, Ну а хтось продає чи купляє. Все ж всі ми – українці. Не поляки не німці... Той рятує дитятку життя, Той грабує його майбуття, Той сидить за столом, Той біжить бо жене костолом. Костенко, Шевченко, Франко, Українка– Всі вони українці не малороси, не кріпаки. Усі вони різні, проте єдина наша країнка, Єдині наші й кульбаби, й вінки. Всі ми такі різні, герої й брехуни, Веселі й сумні, нахаби й добряки Всі ми – українці, друзі, земляки! Костенко, Франко, Українка, Шевченко – Всі вони України люстерко Ним можеш стати і ти. Без строф і без рими, Без грошей, навіть без калини, Проте, з добротою в душі.
2020-04-12 12:35:29
6
0
Схожі вірші
Всі
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4850
Печаль прячется в словах
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
4758