Хоч ти не жива і не жила ніколи

Kruhitka Dobro

Така прекрасна і сумна, Вічно в клопоті, вічно не одна. Тебе в житті я так шукав, Часто на шлях не той втрапляв, Але ніколи не спинявся. Бо хотів тебе побачити, торкнути, Боліли серце й трохи руки Так, зустрічав інших, схожих В ролі випадкових перехожих. Іноді, звісно, лишались Але незабаром усі розбігались. Такі гарні й такі сумні, Такі з плоті й живі. Ти ж не жива і не жила ніколи, Проте пережила війни й голодомори. Про тебе співали, співають і досі Люди нові й ті, що виросли в просі. Для кожного, ти, як наче, своя. Комусь нагадуєш сріблястого, з рогом коня, Комусь у снах строката й руда, Тому на яву світла й бліда, Іншому, ти як картина без полотна. У мене ж, ти дівчина, гарна й сумна Кожного разу різної форми В прозі, віршами чи почуттями... Іноді хтось жене тебе в рамки, Примушує грати роль бранки. Я ж не тримаю, йдеш – відпускаю, Потім шукаю – сильно страждаю, Знаходжу – пишу Хочу, не мушу... Я тобою живу, зустрівши відколи, Хоч ти не жива і не жила ніколи.

2020-05-05 15:48:08

Інші вірші поета

Ранок Роздумки: з римою чи без Пів години Пісні чи вірші, любов чи кохання

Інші поети

Syram

@Syram

Ruqayyah Jkh

@Outcast_Writer

Kavya R Smiley

@Kavya_

Схожі вірші

Всі

La lune

Nadine Tikhonovitch

Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!

1444

Намалюю

Вікторія Тодавчич

Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.

2670