Нове звучання або роздумки
Люди забудуть мене За нікчемну хвилину лише. Хтось зараз пише, І це мабуть добре, але (Ох завжди це – але). Іноді я сумую за вчора – В пам'яті ніби чорна діра, Що поглине пів ясного неба, Пів темного барва. Й болить дурна голова (На щастя, чи на жаль). Люди говорять, що я Чиясь таємна фантазія, А за спиною:"це все дурня" І в чомусь вони мабуть праві, Та нехочу вірити в думки свої злі. Буду вірити добрій брехні. Так хочу, щоб сьогодні Тривало до ночі Полярної, зірки, ведмедиці. О кроваве вино, Що наснаги дало Та нема тут його (На щастя чи на жаль). Хочу, Щоб завтра і не настало Мені всього мало І навіть сузір'я не впало Мені в долоні, не зацвіло Як моє зламане крило (Як моє замилине око), Бо Ніколи нікому нікого не жаль, Сміється в лице та печаль Яка віднесе мене в даль. Але я тихо п'ю чай Який говорить:"забувай". І я забуду, але Знов, це кляте "але" Життя нажаль не вічне, А може на щастя все таки це... Брудні, як пил люди, "Сміючись" в нікуди, Пронзаючи мене ножем в груди, До чистих думок привели, Неначе так і хотіли. Тому, Не хочу нікого ніколи Довести, щоб сльози текли. Всі й так до нитки промокли Через свої смішні помилки Краще їх я пожалію, І печаль чаєм розвію, Хоч і забудуть мене як повію...
2020-03-30 20:09:38
6
0
Схожі вірші
Всі
Я тебе по-справжньому кохала...
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
1242
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
1673