Нове звучання або роздумки
Kruhitka Dobro
Люди забудуть мене За нікчемну хвилину лише. Хтось зараз пише, І це мабуть добре, але (Ох завжди це – але). Іноді я сумую за вчора – В пам'яті ніби чорна діра, Що поглине пів ясного неба, Пів темного барва. Й болить дурна голова (На щастя, чи на жаль). Люди говорять, що я Чиясь таємна фантазія, А за спиною:"це все дурня" І в чомусь вони мабуть праві, Та нехочу вірити в думки свої злі. Буду вірити добрій брехні. Так хочу, щоб сьогодні Тривало до ночі Полярної, зірки, ведмедиці. О кроваве вино, Що наснаги дало Та нема тут його (На щастя чи на жаль). Хочу, Щоб завтра і не настало Мені всього мало І навіть сузір'я не впало Мені в долоні, не зацвіло Як моє зламане крило (Як моє замилине око), Бо Ніколи нікому нікого не жаль, Сміється в лице та печаль Яка віднесе мене в даль. Але я тихо п'ю чай Який говорить:"забувай". І я забуду, але Знов, це кляте "але" Життя нажаль не вічне, А може на щастя все таки це... Брудні, як пил люди, "Сміючись" в нікуди, Пронзаючи мене ножем в груди, До чистих думок привели, Неначе так і хотіли. Тому, Не хочу нікого ніколи Довести, щоб сльози текли. Всі й так до нитки промокли Через свої смішні помилки Краще їх я пожалію, І печаль чаєм розвію, Хоч і забудуть мене як повію...
2020-03-30 20:09:38
6
0
Інші вірші поета
Двічі я Пісні чи вірші, любов чи кохання тВІР Чужак як рак
Інші поети
Sikl
@Sikl
arion _4
@hranutel
Схожі вірші
Всі
Я і ніч
Анастасія
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
13155
Недоречне (UA)
Ай
жодної коми читай як хочеш бо мені байдуже я поет *** я поет тож спалюй все що було до мене минуле — нікчемне бо не існує я поет головний поціновувач твоїх забаганок пізнаю тебе і настане ранок коли ти більше не знайдеш ні мене ні моїх речей я поет тож закохаюсь у самий недоречний час з'явлюсь на твоєму порозі, увімкну джаз і спробую залікувати усі твої рани внутрішні відкриті або навіть рвані а потім просто видалюсь геть бо так хочеш ти я поет тому в мене жодної причини запам'ятовувати якісь адреса там де я був — мене не знайти хіба ж то не у тому краса? тому ми ніколи не програємо це знову я поет тож запитаю тебе про улюблену каву останню прочитану книжку і від чого у тебе безсоння я поет тож можеш відкрито про усі емоційні безодні я поет обожнювач невиконанних клятв що випливають у безмовні драми де слова вже до чорта до рами але потім відбиваються у твоїй голові голосами і не дають спокою я поет тож жонглюю цими дарами може маю талант від народження а може пишу від суму ночами я поет тож наповнюйся моїми речами поглинай мої всесвіти сьогодні за дешево а може і даром проти не буду я поет тож з головою пірнаю у смуток рахую зірки поки ти рахуєш добуток і відчуваю себе трохи інакшим от і все я знаю що ніхто нікого вже не спасе я поет тож ігнорую усі застереження пропускаю крізь себе всі твої твердження не замислюючись чи є в них хоч крихти правди бо я маю себе мені потрібно мати я поет що ніколи не підвладний течіі бо нічий ігнорую навіть свою самобутність бо вона маленький ручій і взагалі — вода повірю у щось — прийде біда я поет тож хочу — не ставлю коми а хочу — увійду у кому в надії зануритись у інші світи якщо загубиш мене то просто зітри із себе бо десь там мені краще я поет тож іноді благаю вимкнути сонце щоб настіж відкрити віконце і насолоджуватись темрявою зовні і у середині себе не хочу нічого світлого відійди від мене я поет тож насолоджуйся мною поки я поруч поки мені є що тобі розповісти бо я прокинусь і захочу залишити все без єдиної вісті я поет з вічно холодними блідими руками цілую тебе своїми губами с присмаком відчаю і зеленого чаю я поет я ніколи не закінчую тому не програю ні тобі ні життю я поет тож зривай з мене одяг але ніколи не побачиш роздягнутим в мене є шкіра та купа дивних сенсів що дуже стягують та з яких я не можу вирватись ти не допоможеш я поет з дуже поганим кровообігом та в цілому з втомленим виглядом можеш слухати мене або ні: мені все одно не стати прикладом у поезії хоча марную на це вже не перше життя і вічно забуваю на чому я зупинився і чому не зупинилося серцебиття але все одно продовжу розкидувати тут занадто недоречні речі ... тому нагадай я вже казав тобі, що я поет, до речі?
46
5
1765