Тихенька меланхолія
Її усмішка зігріває мою душу
І геть не душно,
Та і я геть нікому не мушу,
Але лізу в чужі бур'яни
По напівзелені абрикоси.
Для неї.
Поки ховрашок їсть, я міркую
І струшую липкі реп'яхи.
Вона сміється говорячи:"Дякую"
Ми йдемо в нікуди.
Розумію, нам разом не бути.
Я безмежно задоволений
Нашими пустими розмовами,
Нашими простими поглядами,
Бо ж я сам простий.
Точно знаю зустрінемось якось ще.
Йду додому й пишу це,
І останні реп'яхи трушу.
2020-07-22 22:09:29
7
2