Тихенька меланхолія
Її усмішка зігріває мою душу І геть не душно, Та і я геть нікому не мушу, Але лізу в чужі бур'яни По напівзелені абрикоси. Для неї. Поки ховрашок їсть, я міркую І струшую липкі реп'яхи. Вона сміється говорячи:"Дякую" Ми йдемо в нікуди. Розумію, нам разом не бути. Я безмежно задоволений Нашими пустими розмовами, Нашими простими поглядами, Бо ж я сам простий. Точно знаю зустрінемось якось ще. Йду додому й пишу це, І останні реп'яхи трушу.
2020-07-22 22:09:29
7
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Марія Відьма Дергача
Красива ілюстрація))) Правда, дуже гарна
Відповісти
2020-07-23 05:11:54
1
Kruhitka Dobro
Відповісти
2020-07-23 06:38:24
Подобається
Схожі вірші
Всі
Дівчинко
Рятувати старі ідеали немає жодного сенсу, все сведемо до творчості або дикого сексу. Зруйнуємо рамки моральних цінностей, напишимо сотні віршів і загубимось серед вічностей. Наш голос лунатиме і поза нашим життям. Дівчинко, просто тримай мене за руку і віддайся цим почуттям.
103
16
5023
У серці...
Я думками завжди з тобою, Ім'я твоє шепочу уві сні. Як добре, що тою любов'ю, Я буду зігріт навесні. Колись я кохався з журбою, Всі враження їй віддавав. Проте, нагороджений долею, У серці тебе я сховав. І швидко темрява зникла, Зростало в моїй душі світло. Так швидко надія розквітла, Прийшло в життя наше літо. Я марю тобою кожну годину, За тебе і щастя своє я віддам. Для мене ти світ, ти - родина, І буду любити наперекір літам.
107
16
10280