Тихенька меланхолія
Її усмішка зігріває мою душу І геть не душно, Та і я геть нікому не мушу, Але лізу в чужі бур'яни По напівзелені абрикоси. Для неї. Поки ховрашок їсть, я міркую І струшую липкі реп'яхи. Вона сміється говорячи:"Дякую" Ми йдемо в нікуди. Розумію, нам разом не бути. Я безмежно задоволений Нашими пустими розмовами, Нашими простими поглядами, Бо ж я сам простий. Точно знаю зустрінемось якось ще. Йду додому й пишу це, І останні реп'яхи трушу.
2020-07-22 22:09:29
7
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Марія Відьма Галича
Красива ілюстрація))) Правда, дуже гарна
Відповісти
2020-07-23 05:11:54
1
Kruhitka Dobro
Відповісти
2020-07-23 06:38:24
Подобається
Схожі вірші
Всі
I Saw a Dream
I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.
102
15
15721
Пиріг із медом (UA)
Крокуй до раю, крокуй до мене. Гаряча кава, пиріг із медом. Або якщо забажаєш — ромашковий чай. Приходь до мене. Будь ласка. Приїжджай. Крокуй до двері, а я у чашку відріжу лимона ломтик. На столі — пиріг із медом, а мені найсолодший твій дотик.
79
19
2495