Я не хотів...
Він постійно шукав визнання в чужих очах Не знаходячи він потопав у своїх помилках Вішав камінь на серце, і стрибав з мосту надії У море власних нікому не цікавих переживань Нікому не нарікаючи і не засуджуючи Серце вистукувало азбукою морзе: «я не хотів народжуватись» Колись він кричав про свої страхи кожному Хто хоч якось торкався його душі Проте все змінилось після однієї маленької зради Яка була від найріднішої людини Його крик застиг у просторі і часі Подейкують, що його можна почути Але треба мати хороший слух і гарну вдачу З тих пір, ніхто не знав чого насправді він боявся Всі бачили лише дії, які він робив чи не робив Він не міг пояснити свою позицію Не міг нічого довести або спростувати Йому щось заважало Щось всередині Щось важке Щось гидке Щось липке Можливо це його нікчемне серце?
2023-04-29 13:23:52
2
0
Схожі вірші
Всі
Я граю лише уві снах...
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
26
4787
Мої слова
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
4054