Я не хотів...

Kruhitka Dobro

Він постійно шукав визнання в чужих очах Не знаходячи він потопав у своїх помилках Вішав камінь на серце, і стрибав з мосту надії У море власних нікому не цікавих переживань Нікому не нарікаючи і не засуджуючи Серце вистукувало азбукою морзе: «я не хотів народжуватись» Колись він кричав про свої страхи кожному Хто хоч якось торкався його душі Проте все змінилось після однієї маленької зради Яка була від найріднішої людини Його крик застиг у просторі і часі Подейкують, що його можна почути Але треба мати хороший слух і гарну вдачу З тих пір, ніхто не знав чого насправді він боявся Всі бачили лише дії, які він робив чи не робив Він не міг пояснити свою позицію Не міг нічого довести або спростувати Йому щось заважало Щось всередині Щось важке Щось гидке Щось липке Можливо це його нікчемне серце?

2023-04-29 13:23:52

Інші вірші поета

Ну що ти дивишся на мене Тихенька меланхолія Знову нічого не знаю Хоч ти не жива і не жила ніколи

Інші поети

........ Okay

@art_tyg

Псина

@darth_silence

Аня

@13AmYa05

Схожі вірші

Всі

Минутой мечтания :)

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Я мнимо расскажу тебе о прошлом И заберу кусочек шоколада Рассказ уж будет длиться долго О том ,как было тяжело сначала Наверное это для тебя не важно Спрошу себя, а ты хороший ?) И почему же стоишь рядом Даря улыбку лишь прохожим Мой телефон звонит мне чаще , Чем слышу твой прекрасный голос Аккорды струн во взгляде малость, Когда увижу тебя где-то снова Про свои чувства смолчу вовсе , Чтоб не будоражить просто взглядом , Хватает только вкуса кофе Лишь думать о тебе минутой мечтания .

2051

Мої слова

Ай

Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.

4784