P.S.

Кузаня

Між ясних сих днів я шукала кохання, Між небом й землею губила себе... Я мала одне лиш до сонця прохання: "Щоб ніжно воно цілувало тебе" Я знайшла ту людину, що наче кохала, Та тільки у серці щось бу́ло не так... І та хто мені, у лице посміхалась, За спиною ніж... Руки стисну в кулак. Ох я дурепа, як могла не помітить, Що весь оцей час мене інший беріг... А очі зелені, як вогники світять, І ведуть мене сміло між темних доріг... Пробач мені друже, пробач мені милий, Я бачу що скоро зламаю тебе... Між ребер б'ють квіти. А квіти - могили, І що мені, сонце, ти скажеш тепер? Так, ти пробач, я тебе не кохаю, Та тільки чомусь так боюсь загубить... Сиджу лиш ридаю, чекаю, не знаю, Чи зможеш когось ти так ще полюбить... Між ясних сих днів не шукаю кохання, Не треба ніхто, поки в мене є ти... Я маю одне лиш до сонця прохання: "Аби вічно в тобі ті зростали квітки" P.S. Thank you for existing. Without you, my heart would have beaten differently, and perhaps still could not find peace. You are the best. Please stay close forever. 💙💛🧡

2019-10-14 20:56:24

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (4)

Серце Мрійниці

Ви від свого імені пишите?

Відповісти

2019-12-26 20:33:01

Подобається

Влад Котов

Дуже гарно

Відповісти

2020-01-11 16:13:35

Подобається

Кузаня

@Серце Мрійниці так, а що?

Відповісти

2020-08-02 21:16:13

Подобається

Інші вірші поета

Неволя зі скла Люди чи звірі? Авторе милий, Авторе любий Відрікаюся

Інші поети

........ Okay

@art_tyg

-Rayures

@Catalina_P

ORCHAK

@aleksandr_kotsupal

Схожі вірші

Всі

"Я буду помнить"

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Я буду помнить о тебе , Когда минутой будет гнусно И одиноко грянет в след Дождь смыв порою мои чувства Я буду помнить о тебе , Когда нагрянет новый вечер И ветер заберёт себе Мои увечены надежды . Я буду помнить, тот момент, Когда тебя со мной не стало Оставив только мокрый цент С того ,что в сердце потеряла Я буду помнить твой уход , Да может быть, тогда слезами Теперь совсем под тихий сон Обняв подушку крепко швами .

1655

Я і ніч

Анастасія

Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.

105

12367