P.S.
Між ясних сих днів я шукала кохання,
Між небом й землею губила себе...
Я мала одне лиш до сонця прохання:
"Щоб ніжно воно цілувало тебе"
Я знайшла ту людину, що наче кохала,
Та тільки у серці щось бу́ло не так...
І та хто мені, у лице посміхалась,
За спиною ніж... Руки стисну в кулак.
Ох я дурепа, як могла не помітить,
Що весь оцей час мене інший беріг...
А очі зелені, як вогники світять,
І ведуть мене сміло між темних доріг...
Пробач мені друже, пробач мені милий,
Я бачу що скоро зламаю тебе...
Між ребер б'ють квіти. А квіти - могили,
І що мені, сонце, ти скажеш тепер?
Так, ти пробач, я тебе не кохаю,
Та тільки чомусь так боюсь загубить...
Сиджу лиш ридаю, чекаю, не знаю,
Чи зможеш когось ти так ще полюбить...
Між ясних сих днів не шукаю кохання,
Не треба ніхто, поки в мене є ти...
Я маю одне лиш до сонця прохання:
"Аби вічно в тобі ті зростали квітки"
P.S. Thank you for existing. Without you, my heart would have beaten differently, and perhaps still could not find peace. You are the best. Please stay close forever.
💙💛🧡
2019-10-14 20:56:24
6
4