Надзвичайні
Кузаня
Ми тут, ми поруч, серця відкриті, Над нами небо... А ми убиті. Так близько сонце, далеко планети, Ось так помирали звичайні поети... Те світло в очах за секунди згасало, Та тільки надія і віра тримали! А їхні думки на папері пером, Усі, хто був зверху прозвали "гріхом". Ми тут, і ми разом, очі закриті, Та в серці вогонь, і його не згасити, Вже тіло холодне, і серце не б'ється, Та тільки, пробачте, душа не здається! Ми поруч, ми разом, під небом з тобою, Для нас ті думки стали смертю людською... Так пробачте мене, відпустіть в небуття! "Ми померли як ті, що бажали життя"...
2019-05-15 11:41:09
4
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Божевільний
Круто! 👍
Відповісти
2019-05-15 15:13:56
Подобається
Кузаня
немає...
Відповісти
2019-05-30 23:06:57
Подобається
Кузаня
Ох, дякую, дуже люб'язно з вашого боку☺️😊
Відповісти
2019-05-30 23:08:07
Подобається
Інші вірші поета
Все дуже просто "Дай мені спокій" Неволя зі скла Пробач
Інші поети
Solo Frau
@frausolo
Arif Babatinca
@arif_babatinca
Схожі вірші
Всі
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2179
Приходи (RU-UA)
Ай
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
1810