Неволя України

Кузаня

Мої мрії тихенько згорають, Вони пил тих останніх надій! А за спи́ною крила... Вмирають. Ти радій поки можеш, радій! Ланцюгами заплутані долі, З їх очей лються сльози Землі... В них немає ні правди, ні волі, Тільки люди головою в петлі! З нас здирають останню відважність, Хтось веде нас в пустелю, на смерть! А навколо лиш гроші...Продажність, Ми живем, знов збігаючи геть! Ми не любим свою Батьківщину, Не кохаєм людей за добро... "Самотік" лиш руйнує країну, За яку проливали ми кров! Так загасим вогонь і ті спалахи, За останню надію в душі! І ці мрії, і мертвих крил запахи, Нам замінять кривавих дощів... Наші мрії тихенько згорають, Вони пил тих останніх надій! А за спи́ною крила... Вмирають. Якщо можеш, ти тільки радій...

2019-01-26 12:10:33

12

1

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (1)

Макс Фолс

Геніально!

Відповісти

2019-01-27 09:30:18

Подобається

Схожі вірші

Всі

"Ми усе подолаємо разом..."

Nadine Tikhonovitch

«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»

52

3

2578

Тени собственного сердца ...

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Глубокой ночью в тишине , Как млечные пути горели свечи Их огонек горел во тьме Скрывая тайны сердца человечьи Тенями прошлого унося яркий свет, На языке горело пламя вспоминания Из памяти оствавив только след Потухших пепла чувств одного созерцания .. И лишь полны отчаяния глаза Остались морем слёзного раскаяния .. Об том ,что не забудешь некогда Ошибки сделанных ,когда то лишь случайностью ... Прекрасных звёзд на небе уголков, Когда хотелось быть ранимым Сломать себя от бури горечи долгов, Которых прятал от своих любимых И каждый вздох ,что вдруг не смог, Раскрыть все страхи угнетения В тени ночей под всхлип с дождём Укрыв опять себя жалким замком мгновения. 🎶🎧🎶 💫Demons ~Alec Benjamin 🖤

39

9

2453