Самотність
Кузаня
Що ти дивишся так на мене? Так, я кохаю тебе, і що? А в мені воно все шалене! Я помер би давно, якщо... Якщо б не тримала мене у світі, Твоя посмішка кожен день... Якби я міг, так ще з кимось радіти, Не писав би тобі пісень... Поряд з друзями я лиш ридаю, Поряд з друзями тихо тону... Розумію, що в сердці я маю, Ту останню за щастя війну... На війні тій немає пощади, Скільки ранило? Скільки нема? І все воно тої ради, Що за когось вмирає сама... Помирай же за когось і далі, Тільки знай, на другому фронту, Серед злої отої печалі, Страшним ворогом звуть Самоту...
2019-05-11 07:36:27
2
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Haru Ichimura
Гарні строки, дуже душевно
Відповісти
2019-10-08 13:57:43
Подобається
Інші вірші поета
Не знаю Зараз Покинути тебе (Пісня) Слова
Інші поети
Kulbaba_ml
@Kulbaba_ml
Pratyusha Pathak
@_pratyusha_
Схожі вірші
Всі
Я і ніч
Анастасія
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
13446
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12768