Покинути тебе (Пісня)
Куплет 1: Якби тільки назад час вернути, я б напевно щаслива була, Або може усе забути, тихо жити з нового листа... Або може усе скінчити, стати зорею серед небес, І в душі своїй лиш лишити, мрії всіх небувалих чудес... Куплет 2: Ти моє крихке серце бачив, і розбив його сотнями хвиль, Я тобі і не треба наче, та в душі якийсь дивний біль... Ну нічого таке вже не вперше, тихо серце своє бережу... Все для тебе, любий поете, що провів поміж нами межу... Приспів 1: Тільки знаєш час же не довгий, усе пройде й забудеться вмить... Заховаю у серці тривоги, і почую як воно спить... Поміж вітру залиш мою душу, десь під сонцем залиш мене... Ти пробач, та сьогодні я мушу, назавжди позабути тебе... Куплет 3: Подивися! В руках зжимаю старий попіл моїх надій, Я тебе назавжди відпускаю, у країну далеких мрій... Не тримаю твої я крила, ти їх маєш, та не літаєш, Може просто тобі не по силах, тому все ти отак і кидаєш... Куплет 4: За моє крихке серце не бійся, по шматочках його знов складу... Тільки ти, любий, більше не смійся, Бо накличеш на себе біду... Я тобі і не треба зовсім, та і ти мені більше ні... Бо як кажуть, приходить осінь, убиває все листя весни... Приспів 2: Тільки знаєш, час був не вічним, все пройшло і змінилося вмить... А на серці тепер кам'янистім, кожен шрам ніби знову мовчить... Поміж вітру залишив душу, десь під сонцем залишив мене, Може вперше я з місця зрушу, як назавжди покину тебе...
2019-08-02 04:17:33
4
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Кузаня
Ну... Можу тільки на гітарі записати
Відповісти
2019-08-02 06:55:29
Подобається
Схожі вірші
Всі
Сумую без тебе
Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.
53
39
1711
Закат декабря
В сердце бьёт в бешенстве пульс, Остановить его нечем й боюсь В груди разгорается тёплый огонь , Что пламенем рушит спокойствие й фантазии снов... В личном пространстве сшибает мосты, Наши глубины сжимая в пути Стали с личной ближе наш мир, Вера в чувство пораждая искры Воля свободы кречит только внутри, Больше не сможет затронуть мыслей синевы, Небо в далёком закате зовёт за собой, Где можно побыть с тишиной лишь одной ... Не стоит тревожить прекрасный момент , Тебя не хватает очень со всем В рассвете остался твой запах кофе с утра, Грусть поглотила весь разум струна, Под холод оттенка вновь декабря , Узоры яркого солнца с собой уводя ...
35
4
1651