Темрява
Кузаня
Так не хочу втрачати зорі, Забувать свіжий колір трави! Загубити всі барви, то горе... Тільки тьма. Ти собі уяви... Не побачу ні сонця, ні небо, Місяць з'явиться тільки у сні... Та хіба буду я кому треба, Коли згаснуть всі зору вогні? Я осліпну, мені так сказали, І нічого не можна зробить... В серці квіти навіки зів'яли, Ще не пізно почати цінить? Цілий світ, то незнані простори, Мій же скоро піде у пітьму... Ви цінуйте то море і гори, Ніби завтра довічно в тюрму. Скільки друзів залишиться поряд? Хто з них руку подасть у біді? Бо то зараз вони так говорять, Та не скажуть того ж і тоді... Серед темряви я заховаю, Тільки смуток і хмари тяжкі! Бо у серці назавжди я маю, Сонця промені світлі й легкі...
2019-05-11 07:55:36
5
0
Інші вірші поета
. Люсі-Софіє Неволя зі скла Ті теплі зелені очі
Інші поети
Upavshii_Zakat
@Upavshii_Zakat
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
5
11168
Я граю лише уві снах...
Nadine Tikhonovitch
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
130
26
4501