Темрява

Кузаня

Так не хочу втрачати зорі, Забувать свіжий колір трави! Загубити всі барви, то горе... Тільки тьма. Ти собі уяви... Не побачу ні сонця, ні небо, Місяць з'явиться тільки у сні... Та хіба буду я кому треба, Коли згаснуть всі зору вогні? Я осліпну, мені так сказали, І нічого не можна зробить... В серці квіти навіки зів'яли, Ще не пізно почати цінить? Цілий світ, то незнані простори, Мій же скоро піде у пітьму... Ви цінуйте то море і гори, Ніби завтра довічно в тюрму. Скільки друзів залишиться поряд? Хто з них руку подасть у біді? Бо то зараз вони так говорять, Та не скажуть того ж і тоді... Серед темряви я заховаю, Тільки смуток і хмари тяжкі! Бо у серці назавжди я маю, Сонця промені світлі й легкі...

2019-05-11 07:55:36

Інші вірші поета

Сховок серця в таємниці душі: Останнє поличчя в 26 строфах Харакірі Кацапи Творець

Інші поети

Tudor

@Tudor_ya

Роман Тихий

@volodimir_romanenko

BON BON

@bon_bon_c0xu

Схожі вірші

Всі

"Ми усе подолаємо разом..."

Nadine Tikhonovitch

«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»

2139

"Письмо ушедших дней"

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.

2392