Папір
Liv
Я не вмію писати весело, Бо так звикла писати про біль, І про те, як ми часом креслимо, Зовсім новий папір. Ми на ньому виводимо літери, Обережно, без помилок, Але не закінчимо, навіть, речення, Через необачний крок. Хтось сказав нам: "Папір пописаний, На ньому текст ще до тебе був!" І тепер, ти немов помішаний, Шукаєш тексту на тім листку. Тобі здається, що бачиш літери, І, що, навіть, читаєш слова, Ти складаєш собі історію, Яку писала не твоя рука. Розлютишся: "Папір пописаний!" Перекреслиш, порвеш на шматки, Й залишишся на всіх ображений, Через те, що повірив в плітки.
2023-06-06 07:38:33
7
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
АdSSkaуа Su...renь
Залетіло👍🏻☺
Відповісти
2023-06-06 19:02:20
1
Н Ф
Чудовий вірш
Відповісти
2023-06-06 21:36:58
1
Liv
@Н Ф дякую
Відповісти
2023-06-07 05:01:33
1
Інші вірші поета
Авторка. Ти усе, що мені так треба... Здається, що рядки не мають сенсу... ...
Інші поети
Натока.
@_Natoka666_
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12590
Тишина ночного неба
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
46
44
3716