Папір
Я не вмію писати весело,
Бо так звикла писати про біль,
І про те, як ми часом креслимо,
Зовсім новий папір.
Ми на ньому виводимо літери,
Обережно, без помилок,
Але не закінчимо, навіть, речення,
Через необачний крок.
Хтось сказав нам: "Папір пописаний,
На ньому текст ще до тебе був!"
І тепер, ти немов помішаний,
Шукаєш тексту на тім листку.
Тобі здається, що бачиш літери,
І, що, навіть, читаєш слова,
Ти складаєш собі історію,
Яку писала не твоя рука.
Розлютишся: "Папір пописаний!"
Перекреслиш, порвеш на шматки,
Й залишишся на всіх ображений,
Через те, що повірив в плітки.
2023-06-06 07:38:33
7
3