Знають всі, що наш Захар - Неслухнянець та бунтар. Впертий хлопець цей на диво, Вередливий та лінивий. Цей хлопчина, вір-не-вір, Робить все наперекір. Де Захар – там шум та буча, Там конфлікти неминучі. Проти правил він бунтує, Та порядок ігнорує - Безлад у його кімнаті, Книги й зошити пом’яті, До навчання він ледачий - Він ненавидить задачі! Хлопець цей не любить школу, Наш Захар - фанат футболу. Перед святом Миколая Мама сина підзиває, Каже хлопцю: «Слухай, сину, Неслухняна ти дитина, Ігноруєш всі вимоги, Відмовляєш в допомозі. Ми порадилися з татом, З дідом, бабою та братом, І рішили, що ти правий, Відтепер ніяких правил, Зобов’язань та засилля - В нас в сім’ї тепер свавілля! Зневажаємо прохання, Дисципліну та повчання!» Наш герой зрадів безмірно: «Оце так! Це неймовірно! Цю ідею геніальну, Я підтримаю звичайно. Я обов’язків не хочу, Буду жити, як захочу: Я не вчитиму завдання, Бо для мене це страждання! Я не буду прибирати, Буду тільки в ігри грати, Також, мультики дивитись, Пустувати й веселитись». До обіду розважався: Перш на гойдалці гойдався, Потім монстрів малював, На планшеті ігри грав, Кілька фільмів подивився, Досхочу повеселився! Вирішив футбол пограти Підійшов Захар до тата: «Батько, у футбол зіграймо? Ну а потім, погуляймо». Відповів Захару тато: «Я не хочу сину грати, Ми, як правило, бувало У щоденні ігри грали, Відтепер ніяких правил, Гляну краще фільм цікавий». Наш хлопчина засмутився, Але все-таки змирився. Підійшов Захар до неньки: «Приготуй щось солоденьке: Чи желе, чи мармелад, Чи гарячий шоколад». Відказала мама сину, Обіймаючи дитину: «Я не хочу готувати, Краще буду вишивати. В нас в сім’ї тепер свавілля - В мене цілий день дозвілля!» Підійшов Захар у діда, Що дрімав після обіду: «Діду, поладнай машинку, Прикрути ось цю частинку». Подивився дід лукаво, Каже внукові ласкаво: «Сам, Захаре, поладнаєш, В нас свавілля, пам’ятаєш?» Підійшов Захар до брата, В доміно й лото пограти «Ні, - відмовив брат одразу, Не прийми це за образу, З другом я іду гуляти, Змія в небо запускати». Бачить - бабця спочиває, Може казку почитає? «Бабця, почитай, будь-ласка, нову та цікаву казку…!» Бабця внука обіймає, Баба внуку відмовляє! «Ні, Захар, не прочитаю, В нас свавілля, пам’ятаєш?» Наш Захар розхвилювався, В нього настрій зіпсувався. Аж обурився хлопчина! «Що це коїться в родині? Не впізнати маму й тата, Дідуся, бабусю, брата!» Думав наш герой, гадав, Так в думках і задрімав. І приснилось хлопцю свято, Миколай зайшов у хату, Без гостинців та пакунків, Та жаданих подарунків. «Де, Святий, твої гостинці, Що приносиш ти в торбинці»? Відповів Святий хлопчині: «Так, пуста моя торбина Знають всі, що вже століття Я несу дарунки дітям, Та сьогодні – день свавілля, Проведу його в дозвіллі: Буду на планшеті грати, Потім монстрів малювати, Буду мультики дивитись, Пустувати й веселитись». Тут Захара осяйнуло! Сон, неначе вітром здуло! Вмить помчав в свою кімнату, Став ретельно прибирати. Як закінчив прибирання, Виконав шкільні завдання. Наш Захарчик вразив тата: «Син, ти вирішив прибрати?» Мама каже: «Що я бачу? Ти зробив усі задачі?» «Ні, матусю, це не диво… Просто, правила важливі! Слід обов’язки вертати, Та свавілля припиняти!»