Вірші
Прямокутник
Прямокутник - брат квадрата,
Тільки він продовгуватий!
Прямокутні ці предмети:
Холодильник та газети,
Шафа, крісло і диван,
Простирадло та екран,
Калькулятор, марка, книжка,
Телефон, банкнота, ліжко.
Стіл, коробка, монітор,
Двері, радіо прибор,
Зошит та записничок,
І конверт, і рушничок.
9
0
344
Квадрат
Навколо є речей багато,
Які нагадують квадрати!
Коробка, печиво, картина,
Дитячий кубик, та хустина,
Листівка, монітор, розетка,
М'яка подушка та серветка,
Будівлі, монітор, кімната,
Ворота, полотно лопати.
6
0
388
Коло
Тільки глянемо навколо -
Всюди видно форму кола.
Круглі форми є повсюди,
Довгий список зараз буде:
Вдень подивимось в віконце -
В небі світить кругле сонце!
Місяць уночі сіяє,
Круглий він – це кожний знає.
Ниток змотаних клубок,
І казковий колобок,
Ґудзик, м'яч, кільце, ромашка,
Панцир круглий в черепашки,
Круглі ягоди та фрукти -
Незамінні нам продукти:
Вишня, яблуко, кавун -
Стиглий, наливний товстун.
6
0
305
Трикутник
Коли цей вірш ти прочитаєш -
Трикутник легко упізнаєш.
Трикутних форм навкруг багато:
Дзвіночок, капелюх пірата,
Трикутна мамина косинка,
Морквина, косинець, ялинка,
Намет туристів, дах хатини,
Дорожній знак, гори вершина.
15.07.2021
6
0
279
Зоряні коні
Щоночі із-за виднокраю
Чудесні коні вилітають.
Вони летять з далечини,
Несуть малечі різні сни.
Ці коні в зоряних узорах,
Їх очі наче метеори,
В них срібна, промениста грива,
Що сяйвом миготить грайливо.
Могутні золотисті крила,
Несуть табун, немов вітрила.
На шиях - зоряне намисто,
Що мерехтить чарівним блиском.
Вони летять у кожну хату,
Дарують сни усім малятам.
6
0
309
Місце найсолодшого сну
Спить бобер у хатці,
В затишній кімнатці.
Мишка – сіра шкірка,
Спить у полі в нірці.
Песик – гострі зубки,
Любить теплу будку.
Ведмежа в морози
В теплій спить барлозі.
Кажани химерні,
Жителі печерні -
Сплять в печерах темних,
У гротах підземних.
В ліжках сплять малятка -
Хлопчики й дівчатка.
Бачать сни казкові,
Добрі та чудові:
Про моря південні,
Дивні й Нескінченні.
Про луги шовкові
Весняні, квіткові.
5
0
393
Пора спати
Сонечко сховалось - вечір став згасати,
Ніч настала тихо - час вже дітям спати.
Спати час звіряткам, час у гнізда птахам,
Спати час деревам, квітам та комахам.
Заспіває мама у нічну годину,
Ніжну колискову - пісню старовинну.
Мамин голос рідний, й ніжний, як дзвіночок,
На добраніч доня, добраніч синочок.
4
0
293
Дід Бабай
Дід Бабай, Дід Бабай
Діток наших не лякай,
Колискову заспівай,
Приголуб, заколисай!
6
0
280
Країна Снодар
Високо, в хмарах пухнастих як піна
Ховається дивна, прекрасна країна.
Панують там мрії та зоряні ночі,
Там кіт Крутивус колискові муркоче.
Це дивна Країна причуд таємничих,
Незвіданий край Сновидінь мальовничих.
Сондар називається чудна держава,
Володар там Сон – добрий дід та ласкавий.
Це сивий дідусь, синьоокий, кудлатий,
Знає казок чарівних він багато.
Тихо щоночі на кобзі дід грає,
Та На весь світ Колискові співає.
В його Володінні живуть сновидіння -
Добрі, чарівні, веселі Видіння.
В Снодарі із дідом вікують Нічниці -
Дочки Дідуся – його помічниці.
Над світом Нічниці тихенько літають,
Страхітливі сни від дітей відганяють.
5
0
276
Чудесна ніч
Не бояться темноти
Сови, соні та коти,
Кажани, єноти, миші,
Бо вночі краса і тиша:
Спокій всюди й тишина,
Пісня цвіркуна луна,
Срібний місяць мерехтить,
Небо зорями горить.
Чудні тіні оживають,
А малеча – спочиває!
5
0
266
Нестрашна пітьма
Темнота та тіснота
У помешканні крота.
Повна темінь для крота -
Це дрібниці й сміхота.
Ця тварина проживає
Під землею, та й не знає,
Що пітьма страшна буває,
І малечу так лякає!
У крота страхів немає, -
На ніч кріт казки читає.
Казки темряву лякають,
Жахи від казок тікають.
Наш герой завзято й радо
Дітям роздає поради,
Як страхіття відганяти,
Й мужньо темряву стрічати:
«Любі діти, для початку
Побажайте мамі й татку,
Добру ніч й солодких снів,
Тільки обрій потемнів.
Тата й маму обійміть,
В постіль іграшку візьміть,
І уже коли у ліжку,
Прочитайте з татом книжку -
про героїв фантастичних,
дивовижних та міфічних.
Про лісних звірят пухнастих,
Довголапих чи смугастих.
Про Телесика й Жар-птицю,
Про ведмедя й рукавицю.
Про чарівну скатертину,
Потім – нумо під перину!
Міцно очі закривайте,
Та й сміливо засинайте».
6
0
267
Подушка-подружка
Ліжко, подушка й перина
Зачекалися дитину.
А дитя не хоче спати,
Хоче лиш вередувати!
Зажурилися перина,
Як приспати їй дитину?
Тут озвалася подушка –
Пухова, м’яка подружка:
«Проспіваю я на вушко
Чудодійну колисанку,
Вередун та привереда
Міцно спатимуть до ранку!
5
0
237
Кудлатий рецепт сну
Знай, якщо не хочеш спати,
Варт ягнят порахувати!
Лиш закриєш оченята,
Уяви ягнят десяток.
На розложистій поляні,
Між ромашок й трав духмяних,
Біла й пишна, наче хмара,
Спить собі ягнят отара.
Вдень ягнята мандрували,
Грались та пригод шукали.
А під вечір потомились,
Тісно купкою з’юрмились,
Зорів в небі дочекались,
на поляні спати вклались.
Можеш їх порахувати,
Ну а потім засинати.
3
0
332
Дружні сусіди
Ніч та Сон повік дружили,
Завжди по сусідству жили.
Зустрічаються під вечір,
І приходять до малечі.
На сопілочці заграють,
Колискову заспівають:
Люлі-люлі, баю-бай
Спіть дитятко, засинай…
3
0
331
Пора у ліжечко!
Гей, весела дітвора, вже у ліжечко пора!
Подивіться - ніч прийшла, темінь й спокій принесла.
Припиняйте веселись - час вже ліжечка стелити!
Але щоб солодко спати, варт до сну приготуватись:
Пустувати зупиніться, мультик добрий подивіться,
Потім іграшки зберіть - в скриню справно їх складіть.
Далі одяг свій знімайте, і піжаму одягайте.
Потім в ванну вирушайте, личко чисто умивайте,
Чистьте зубки, мийте ніжки, ручки, вушка, - і у ліжко!
В спальні вас чекає мама – добра, любляча, ласкава.
Про минулий день спитає, казку добру прочитає.
Тихо, ніжно, пречудово заспіває колискову,
Про кота, лелеку, квіти, щоб солодко спали діти.
3
0
223
Сон і Дрімота
Кожен вечір Сон й Дрімота,
Вирушають на роботу.
Та Дрімота усім відома -
Навіває дітям втому,
Сон приносить у корзині
Дітям різні сновидіння.
4
0
267
Нечепура Юра
Рідні та друзі говорять про Юру,
Що нечупара він та замазура!
Не дружить хлоп’я із водою та милом,
Шампунь та мочалка Юркові немилі.
Тільки погляньте на нього малята!
В Юри волосся брудне та кудлате,
Ляпка під носом, обличчя в пилюці,
Ґудзик відірваний, кеди в багнюці.
Руки у фарбі, сорочка у дірках,
Штанята зім’яті, наче ганчірка.
Плаче Юрасик: «Не дружать зі мною!
Діти обходять мене стороною!
Теніс люблю, та немає з ким грати,
Жмурки люблю - та від кого ховатись?!
Грати зі мною ніхто не бажає!
Вийду у двір – усі одразу втікають».
Кішка сусідська побачила Юру,
Каже: «Хлопчина - та ти нечепура!
Ось тобі, Юро, корисна порада -
Умитись старанно тобі не завадить…!»
2.07.2021
4
2
277
Іграшки у шафі
Однокласників в неділю запросила Ната,
Друзі з радістю прийшли, думали пограти
В УНО, шашки, доміно, потім глянути кіно,
На скейтборді покататись, та у хованки погратись.
Інга ляльку принесла, пластилін – Марина,
Пазли - Яна та Агата, олівці - Ірина.
Кілька спінерів принесли Юра та Андрійко,
Лего та футбол настільний - Орест та Матвійко.
Однокласників Наталя чаєм пригостила,
Потім у свою кімнату грати запросила.
Каже Ната: «Що ж друзяки, варт почати грати,
А давай-но, Яно, пазли - будем їх складати».
Склали дружно діти пазли, Ната зразу радить:
«Помалюймо олівцями, нам це не завадить».
Іра олівці відкрила, стали малювати,
Ната попросила Інгу з лялькою пограти.
З лялькою погрались Ната, просить у Марини
Зайців кілька наліпити з її пластиліну.
Потім діти пластиліном трохи поліпили,
Та у шашки й доміно грати захотіли.
Тут ідею подали Яна та Агата:
«Ната, ігри діставай, час уже їх грати!
Ти ж сама нас запросила грати в УНО, доміно,
В шахи, шахмати, лото, потім – глянути кіно.
На скейтборді покататись, та у хованки погратись».
«Ні, не зможемо ми грати, - відповіла Ната,-
Бо усіх моїх забав немає в кімнаті.
Краще в хованки чи в лови зараз ми пограймо,
Чи веселу та цікаву казку почитаймо».
«Граймо в хованки веселі, - каже друзям Ната.
Ви ховайтесь десь в кімнаті, - я буду шукати».
За диваном заховались Орест та Агата,
Інші хлопці притаїлись за стільцем строкатим.
Іра, Яна та Марина під столом сховались,
Інга заховалась в шафу й дуже здивувалась!
Бо лежали в темній шафі іграшки Наталки:
І скейтборд, і доміно, УНО і скакалка.
Шахи, шашки та лото, ляльки, самокати!
«Що примулило подругу ігри заховати?
Як могла сховати ігри, як могла збрехати?
Терміново варто друзям шафу показати».
Відчинила двері шафи, друзям показала.
Вийшли друзі із кімнати, й Наті не сказали.
Однокласників ще довго дівчинка шукала
Під столом, стільцем, диваном, потім ще й гукала!
Не знайшла Наталка друзів, де вони поділись?
Але глянула на шафу - зразу зрозуміла!
Друзі тихо розійшлись, залишили Нату,
Бо від друзів не красиво іграшки ховати.
2.07.2021
5
4
440
Шкодливі тролі
Наказала мама Владі в кімнаті прибрати -
Скласти одяг у комод, іграшки зібрати.
Також мама попросила кішку покормити,
Стерти порох на столі, та квіти полити.
«Владиславо, - каже мама, - я іду в крамницю,
Щоб купити у будинок усякі дрібниці.
Підніми усе з підлоги, приведи до ладу!…»
Добре, добре, приберу», - вигукнула Влада.
«Не забуду стерти пил, квіточки підлити,
А ти, мамо, не забудь шоколад купити».
Тільки мама за поріг – дівчинка і рада! -
Захотіла телевізор увімкнути Влада,
Там показували казки про Вовка, Жар-Птицю,
Потім про Котигорошка і про рукавицю.
Повернулась мама швидко, увійшла в кімнату…
«Чому ж, Владо, не прибрала, хочу запитати?...»
Влада очі опустила, каже: «Я прибрала,
Не повіриш, та до мене тролі завітали.
Це вони зробили безлад, мама, я не винна…
Ти купила шоколад ?» – спитала дівчИна.
Посміхнулася матуся, та пожартувала:
«Знаєш, доню, шоколад тролі відібрали».
Не очікувала мама ось таке питання,
Треба екстрено міняти щось у вихованні!
3.07.2021
5
1
381
Несправедлива мама
Нумо, прочитайте діти,
Цю історію про Віту.
Хто ж ця Віта? Для початку,
Пустотливе це дівчатко,
Добра дівчинка, привітна,
Любить іграшки та квіти,
І весела, і красива,
І моторна, й говірлива!
Кличе дівчинку матуся
Ніжно - Віточка-Вітуся.
Але я скажу вам, діти,
Є погана звичка в Віти,
Має хист фантазувати,
І не проти й прибрехати!
Все вигадує без міри,
І сама в усе це вірить!
Вимишляє небилиці
Про принцес й чарівниць,
Про котів й собак летючих,
Про страховиська гримучі!
А як зробить шкоду тайно,
Не признається, звичайно!
Вже не раз казали Віті,
Що не варт брехати дітям,
Бо брехня не прикрашає,
Брехунам – не довіряють!
Баба, дід, і мама з татом,
Просять Віту не брехати.
Віта ніби їх не чує,
Все придумує, мудрує.
Наша Віта – незламана,
Вводить часто всіх в оману!
Є у Віти менший братик,
Владиславом його звати.
Тільки-но почав ходити,
Ще й не вміє говорити.
Віта брата забавляє,
У садочку з ним гуляє,
А якщо не хоче грати -
Кривдить і дратує брата,
Доведе до сліз дитину,
Мамі ж бреше , що не винна.
Якось дітям каже мама:
«Я спечу пиріг духмяний,
Тільки схожу у крамницю
По сметану й полуницю.
Ви ж цукерки не чіпайте,
Лише трохи зачекайте».
Тільки мама вийшла з хати,
Віта залишила брата,
Кинулась на кухню спритно:
«Ось цукерки апетитні!
Прохолодний лимонад
Та солодкий мармелад!
Слабкість до цукерок маю,
Що робити з цим – не знаю!
Лиш одну я посмакую,
Пристрасть я свою вгамую!»
Не пройшла іще хвилина -
Віта їла без зупину,
Рот цукерками набила,
Що ж ти, Віто, наробила?
Закусила мармеладом,
Та й запила лимонадом.
Віта, Віточка, Вітуся,
Як поясниш все матусі?
Знов введеш її в оману?
Будеш знов брехати мамі?
Тут у дім заходить ненька,
Із пакунком немаленьким.
Діток кликнула матуся:
«Де ви, Владик та Вітуся,
Я сюрприз принесла, діти!
Нумо, будемо радіти! »
Віта враз опам’яталась,
Усвідомила, що сталось!
Про нестримність шкодувала,
Страшно запанікувала.
Мислить Віта гарячково,
Щоб збрехати терміново?
«Правду я не розкажу!
З’їв цукерки Влад, скажу…»
Вийшла маму зустрічати,
Враз розпочала брехати:
«Це не я цукерки з’їла,
Брата я недогляділа,
З’їв цукерки, мамо, Владик,
Не дала йому я ладу»!
Мама глянула на доню -
Рот, обличчя та долоні,
Забруднила шоколадом,
Та облилась лимонадом!
Мама зразу все збагнула,
У пакунок зазирнула.
Витягла з пакунку нові,
Фарби різнокольорові,
Ляльку, кубики, хатинку,
Піраміду та машинку,
Віддає дарунки сину,
Каже мама: «Влад, дитино,
Все, що у моїм пакунку,
Це для тебе подарунки!
Ці сюрпризи довгождані,
Лиш для діток неслухняних.
Не послухав Влад ти неньку,
З’їв цукерки потихеньку,
Так процесом захопився,
Що не з ким не поділився.
Ти ще й жадібний, хлопчино!
Мій синочок – молодчина!»
Гнівом блиснула Вітуся,
Що це мовила матуся?
Закричала дратівливо;
«Мамо, це несправедливо!
Знов тебе я обдурила,
Щоб мене ти не сварила!
Правду чисту затаїла,
Бо усі цукерки з’їла!
Мамо, значить у пакунку
Це усі мої дарунки?»
Мама хитро посміхнулась,
Та до доньки повернулась,
Потім мовила скептично:
«Вже брехня для тебе звична,
Доня, донечко, ти брешеш,
Наче білу вовну чешеш,
Із брехнею світ пройдеш,
та назад не повернеш».
Більш нічого не сказала,
Іграшки в пакет зібрала,
Та й пішла обід варити,
Тісто дріжджове місити…
Як ви думаєте, діти,
Чи дала матуся Віті
Нові іграшки чудові,
Фарби різнокольорові?
3
0
224
День свавілля
Знають всі, що наш Захар -
Неслухнянець та бунтар.
Впертий хлопець цей на диво,
Вередливий та лінивий.
Цей хлопчина, вір-не-вір,
Робить все наперекір.
Де Захар – там шум та буча,
Там конфлікти неминучі.
Проти правил він бунтує,
Та порядок ігнорує -
Безлад у його кімнаті,
Книги й зошити пом’яті,
До навчання він ледачий -
Він ненавидить задачі!
Хлопець цей не любить школу,
Наш Захар - фанат футболу.
Перед святом Миколая
Мама сина підзиває,
Каже хлопцю: «Слухай, сину,
Неслухняна ти дитина,
Ігноруєш всі вимоги,
Відмовляєш в допомозі.
Ми порадилися з татом,
З дідом, бабою та братом,
І рішили, що ти правий,
Відтепер ніяких правил,
Зобов’язань та засилля -
В нас в сім’ї тепер свавілля!
Зневажаємо прохання,
Дисципліну та повчання!»
Наш герой зрадів безмірно:
«Оце так! Це неймовірно!
Цю ідею геніальну,
Я підтримаю звичайно.
Я обов’язків не хочу,
Буду жити, як захочу:
Я не вчитиму завдання,
Бо для мене це страждання!
Я не буду прибирати,
Буду тільки в ігри грати,
Також, мультики дивитись,
Пустувати й веселитись».
До обіду розважався:
Перш на гойдалці гойдався,
Потім монстрів малював,
На планшеті ігри грав,
Кілька фільмів подивився,
Досхочу повеселився!
Вирішив футбол пограти
Підійшов Захар до тата:
«Батько, у футбол зіграймо?
Ну а потім, погуляймо».
Відповів Захару тато:
«Я не хочу сину грати,
Ми, як правило, бувало
У щоденні ігри грали,
Відтепер ніяких правил,
Гляну краще фільм цікавий».
Наш хлопчина засмутився,
Але все-таки змирився.
Підійшов Захар до неньки:
«Приготуй щось солоденьке:
Чи желе, чи мармелад,
Чи гарячий шоколад».
Відказала мама сину,
Обіймаючи дитину:
«Я не хочу готувати,
Краще буду вишивати.
В нас в сім’ї тепер свавілля -
В мене цілий день дозвілля!»
Підійшов Захар у діда,
Що дрімав після обіду:
«Діду, поладнай машинку,
Прикрути ось цю частинку».
Подивився дід лукаво,
Каже внукові ласкаво:
«Сам, Захаре, поладнаєш,
В нас свавілля, пам’ятаєш?»
Підійшов Захар до брата,
В доміно й лото пограти
«Ні, - відмовив брат одразу,
Не прийми це за образу,
З другом я іду гуляти,
Змія в небо запускати».
Бачить - бабця спочиває,
Може казку почитає?
«Бабця, почитай, будь-ласка,
нову та цікаву казку…!»
Бабця внука обіймає,
Баба внуку відмовляє!
«Ні, Захар, не прочитаю,
В нас свавілля, пам’ятаєш?»
Наш Захар розхвилювався,
В нього настрій зіпсувався.
Аж обурився хлопчина!
«Що це коїться в родині?
Не впізнати маму й тата,
Дідуся, бабусю, брата!»
Думав наш герой, гадав,
Так в думках і задрімав.
І приснилось хлопцю свято,
Миколай зайшов у хату,
Без гостинців та пакунків,
Та жаданих подарунків.
«Де, Святий, твої гостинці,
Що приносиш ти в торбинці»?
Відповів Святий хлопчині:
«Так, пуста моя торбина
Знають всі, що вже століття
Я несу дарунки дітям,
Та сьогодні – день свавілля,
Проведу його в дозвіллі:
Буду на планшеті грати,
Потім монстрів малювати,
Буду мультики дивитись,
Пустувати й веселитись».
Тут Захара осяйнуло!
Сон, неначе вітром здуло!
Вмить помчав в свою кімнату,
Став ретельно прибирати.
Як закінчив прибирання,
Виконав шкільні завдання.
Наш Захарчик вразив тата:
«Син, ти вирішив прибрати?»
Мама каже: «Що я бачу?
Ти зробив усі задачі?»
«Ні, матусю, це не диво…
Просто, правила важливі!
Слід обов’язки вертати,
Та свавілля припиняти!»
4
0
226
Страшна історія
Семирічного Данила
Страхи різні охопили:
Вигадав собі хлопчина,
Що далеко є країна,
Загадкове Царство страхів -
Темний світ потвор та жахів.
Десь, за горами-гаями,
За казковими морями,
Біля чорних скал тінистих,
Серед пралісів багнистих,
Ходять-бродять монстри різні:
Вовкулаки хижі, грізні,
Змії та стара Яга -
Злюча Кістяна нога.
Відьми хитрі, павуки,
Миші, пацюки, жуки.
Там парять, неначе хмари,
Дикі та лихі примари.
Там розбійники гуляють,
Чорні кажани кружляють…
Тільки вечір наступає,
Наш Данило уявляє,
Що спішать в його кімнату
Різні чудища кошлаті!
Мусить маму він просити
Світло в спальні не гасити!
А як це не помагає,
В ліжко до батьків лягає.
Ночі у батьків безсонні,
Зранку мама й тато сонні.
Тісно трьом у ліжку спати,
Сину час страхи здолати!
Думав тато, що ж робити,
Як зі страхами вчинити?
Повернути міць, відвагу,
Та душевну рівновагу?
Що поможе їх синочку
Не лякатися щоночі?
І придумав спосіб тато,
Як страхіття всі прогнати!
Ось в Данилову кімнату
Перед сном заходить тато.
Скриньку він дає дитині:
«Це ліхтар чудесний, сину!
Цей ліхтар лякає страхи -
Гонить моторошні жахи.
Перевіримо, Данило?»
В хлопця дух перехопило…!
Татові герой не вірить -
Але ж треба перевірить!
Сину дав ліхтарик тато,
Вимкнув світло у кімнаті.
Охопили хлопця страхи:
Вій примарився на шафі,
Жах сховався під диваном -
Гість жахливий небажаний:
Сірий вовк – хижак зубатий,
Пазуристий та патлатий.
Глянув за вікно хлопчина -
Ще страшніша там картина!
Бродять по двору потвори,
Привиди напівпрозорі,
Відьми на мітлі літають,
Чорні кажани кружляють,
В’ються в небесах примари,
Наче у нічних кошмарах.
В квітнику – якесь страхіття
Заховалось серед віття.
Наш герой розхвилювався,
Та за тата заховався…
Батько каже: «Любий сину,
Ти кімнату освіти-но,
Увімкни ліхтар казковий -
Сам збагнеш усе чудово!»
Не повірив наш Данило,
Та ввімкнув ліхтар несміло.
Освітив усю кімнату,
Під диван став зазирати,
Як великий детектив,
Шафу, крісло освітив.
Потім заглянув під стіл,
Ще раз посвітив довкіл!
Швидко смикнув занавіску -
Освітив подвір’я блиском…
Засміявся наш Данило,
Стало хлопцю зрозуміло,
Що даремно він боявся,
І страхами переймався.
Зрозумів він, що примари -
Це кошлаті, сірі хмари.
Привид – біла скатертина,
А страхіття - кущ жоржини.
Кажани – ворони чорні,
А на гілках - кіт проворний.
«Що ж, Данило, - каже тато,
Вже не страшно буде спати?
Прожене ліхтар кошмари,
Всі страхіття та примари».
Хочеш вір або не вір,
Наш Данило до сих пір,
Не ховається за татом,
Коли темно у кімнаті.
3.07.2021
3
1
270
Несприятлива погода
Попросила мама Ганну в магазин сходити,
Хліба свіжого, крупи й молока купити.
Знає мама, що Ганнуся трохи легковажна,
Тому дочку наставляє: «Доню, будь уважна!
Ось тобі, дитино, гроші, ось тобі торбинка -
Не забудь купити гречку, хліба половинку.
Будь уважна на шляху, не відволікайся,
Здачу забери в крамниці й швидко повертайся».
Ще щось мама наставляла, та Ганна не чула,
Тільки вийшла на подвір’я, і про все забула.
Бо на вулиці – весна, сонце пригріває,-
В небі хмари, як пір’їнки, легко пролітають,
Кішка грається з жуком, ґави розкричались,
У баюрі гамірливо горобці купались.
Задивилася Ганнуся : «Як кругом цікаво!»
Не помітила бордюр, зачепилась й впала!
Забруднила Ганна руки, коліно розбила,
Розірвала нову сукню, гроші розгубила.
Розсердилася Ганнуся й грізно закричала:
«Забирайтесь з двору кішка, горобці та ґави!
Через вас я зачепилась, через вас я впала!
Через сонце та хмаринки в халепу попала».
Ось така з Ганнусею сталася пригода
Любі діти, розміркуйте, чи винна погода?
3.07.2021
4
1
459
