044: ІІІ
вона підступає мов Щекові кручі, Хоривові стріли вітрів. все нижче і нижче іде неминуче, щоб всяк захлинувся, як стрів. вона підступає відлунням сирени, турботою рідних "ти як?" все важче і важче триматися ревно стійким до потужних атак. вона підступає мов крига кульгава, Дніпро сповиває в туман. все тихше і тихше спілкуються гави цитатами втрат і оман. вона підступає, вона наступає. і це не спинити ніяк. все глибше і глибше встромляються палі у кволий скелет, щоб зім'як. вона огортає мотузкою міцно, а зашморг затягує в біль. ти скажеш їй: краще забратися звідси... ось тільки вона вже в тобі. (а вас вона накриває? як часто?)
2022-10-05 05:01:31
7
0
Схожі вірші
Всі
"Ми усе подолаємо разом..."
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
1589
Печаль прячется в словах
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
3613